Пам’ятаю свій перший фільм у новому Будинку культури у Великій Писарівці. Тоді звичний для нас кінотеатр, в якому вперше побачив та не зрозумів (бо був маленьким) трилогію про Фантомаса з Луї де Фюнесом, зачинили на ремонт. І кіно почали показувати в новозбудованому Будинку культури з дивовижними балконом та мозаїкою.
На той балкон можна було піднятися будь-кому й подивитися на Велику Писарівку зверху. Райком був вищим, але туди не кожен міг зайти. Так от. “Табор іде в небо” став першим кінофільмом у новому будинку культури. Були ще якісь. Ходили з татом і мамою щодня. Кращі роки. До речі, який же це був рік? Може 1975? 1977? Хто нагадає?
Потім кіно повернулося в кінотеатр, а в Будинку культури виступали заїжджі артисти, цирк, ставилися вистави, і, звичайно, збирали повні зали місцеві аматори сцени. А кінотеатр залучав своїх глядачів на Бельмондо, Делона, Рішара. Індійське “Помста й закон” з Амітабхом Баччаном та Джамендрою взагалі став культовим і був аншлаг на основний та додаткові сеанси кілька днів поспіль. Особливо після хитрощів одного з працівників кінотеатру, коли той оголосив, що це кіно будуть демонструвати востаннє.
Багато чого було. Навіть “Пірати ХХ віку” здавався бойовиком всіх часів та народів. Останнім значимим фільмом, який тут показали на початку 90-х років, став дійсно шедевр “Віднесені вітром”. Потім пішли відеосалони та тощо. Зараз лише спогади.
Спочатку росіяни знищили наш Будинок культури (вперше у 2022 році, ракетою, а потім КАБом у березні 2024), тепер розбивають мінами та дронами кінотеатр. До речі, будівля кінотеатру — одна з найстаріших у Великій Писарівці. За царя тут був чи то земський суд, чи земельна біржа. Забулося. Але житель Великої Писарівки Віктор Михайлович Грабар переконує, бо пам’ятає з дитинства, що там була все ж біржа. Надпис про це напівкільцем під дахом спочатку забілювали, але він проступав, тому його збили молотками.
Трапилося на очі історичне фото кінотеатру 1949 року. Клуб, який не знищили німецькі загарбники, тепер руйнують російські агресори. До історичного фото додаю сучасні з Будинком культури та кінотеатром після обстрілів та бомбардувань. Важко повірити, що колись ці місця були наповнені життям, сміхом, радістю. Тепер вони — лише уламки минулого. Але ми відбудуємо все знову, бо наша пам’ять, наша історія — це наша незламна фортеця.
Олексій ПАСЮГА
