Саме таку назву рядочками поезії Ліни Костенко мав творчий захід, у якому, крім усіх інших, взяли поети,які евакуювалися з Великописарівщини, що відбувся у Центрі культури і дозвілля Чернеччинської сільської ради, в середмісті Охтирки.
Великописарівці, учасники поетичного об’єднання «Джерело натхнення», нещодавно знову мали можливість зібратися разом, хоча й не в повному складі і не в звичному для них місці, як зазвичай, – Великописарівській публічній бібліотеці. На жаль, цей культурний заклад наразі зруйнований ворогом. Через небезпеку, у зв’язку з активними ворожих обстрілами прикордонної території Великописарівської громади, люди вимушені були шукати безпечніші місця. Багато земляків знайшли тимчасовий прихисток, зокрема, й в Охтирці. А коли переселенці вже хоч якось облаштувалися для тимчасового проживання, їхня творча душа знову забажала зустрітися й поспілкуватися. А березневий Всесвітній день поезії якраз і став нагодою для цього.
До творчих особистостей поетичного об’єднання «Джерела натхнення» приєдналися й майстри поетичного слова Кириківської, Охтирської та Чернеччинської громад.
Ведучі й організатори заходу, працівники Великописарівської бібліотеки, коротенько нагадали присутнім про історію започаткування Всесвітнього дня поезії.
Відрадно, що в такий складний час люди не забувають і про приємні моменти в житті, про людяність і щирість. Сьогодні кожен із вимушених переселенців потребує підтримки. Але віра в перемогу додає їм сил, вони тримаються і знаходять можливість радувати своїх шанувальників новими поетичними творами.
Гімн Великописарівської громади, що прозвучав перед початком заходу, підбадьорив поетів-переселенців, підняв їхній дух.
Цього дня однодумці згадали актуальні, співзвучні з сьогоденням поезії Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Василя Симоненка, Івана Франка, Василя Стуса, Дмитра Павличка, Ліни Костенко.
Ворог в українців, ще за часів Тараса Шевченка, залишився той самий – москалі, тож поезія видатного поета у часи війни з росією наразі звучить по-особливому. Вірші Кобзаря сьогодні надихають українців на боротьбу з окупантами.
У різні часи на літературному небосхилі з’явилися дві неординарні поетеси – Леся Українка і Ліна Костенко. Вони – митці різних віків, але їхні поезії об’єднує багато спільного, а найперше, це любов до рідної України.
Крім цього, учасники зустрічі не могли не згадали відомого українського поета, літературного критика, громадського діяча Дмитра Павличка, який був одним із авторів Акту проголошення незалежності України, і його відому на весь світ пісню «Два кольори», що стала народною.
Війна, на жаль, триває, і воєнна тематика сьогодні є актуальною. Одним із засобів боротьби проти ворога є влучне слово – зброя в руках кожного поета.
Дружню атмосферу, що панувала в залі, доповнювала поезія, що звучала з вуст непересічних особистостей, які поділилися власними доробками. Це – Вікторія Більська, Олександр Руденко, Раїса Скоморохіна, Володимир Гаманов, Галина Почерніна та інші. Про військові події останніх днів, що відбуваються на території Великописарівської громади, Тетяна Акименко висловилася у власній поезії. Пісня у виконанні Ірини Федотової і скрипічна композиція Ярослава Боярського також не залишили байдужими нікого з присутніх.
Сьогодні маємо можливість жити на нашій землі, тож цим зобов’язані нашим мужнім захисникам і захисницям, які боронять рідний край від ворога. Рядочки поезії, що прозвучали з вуст поетів цього дня, стали уособленням бажання всіх воїнів досягти головної мети – «щоб завжди було чисте небо на нашій стомленій землі».
Голова Великописарівської селищної ради Людмила Бірюкова, яка взяла участь у заході до Всесвітнього дня поезії, подарувала Тетяні Барченко та закладам культури Чернеччинської сільської ради збірки «Великописарівщина поетична», до яких увійшли кращі поезії самобутніх талановитих поетів із Великописарівщини.
Олена ТЯГЛЕНКО
