«Життя неодмінно матиме щасливий кінець, усі повернуться до своїх домівок», – так вважають наші земляки, вимушені переселенці з Великописарівської громади, яких прихистили добрі і чуйні люди з м.Охтирки. Через газету «Ворскла» вони хочуть подякувати керівнику закладу освіти №9 Світлані Костянтинівні Рудаковій, всьому персоналу школи за добре і чуйне до них ставлення. «Нас радо прийняли й надали нам тимчасове житло зі зручностями. У кімнаті розмістили вісім чоловік, організували триразове безкоштовне харчування», – розповідає Катерина Степанівна Песецька з Великої Писарівки. – Ми дуже вдячні всім, хто не жалів для нас уваги і власного часу, старався нам догодити, турбувався про нас, розуміючи наше нелегке становище.
Коли ми облаштувалися, то, зважаючи на безпекову ситуацію, віднайшли можливість найняти водія, щоб з’їздити додому взяти з дому деякі речі. Наша сусідка Антоніна Григорівна Лєонова нікуди не виїжджала, залишалася вдома, але коли побачила, що ми завантажуємо автомобіль продуктами, поцікавилася, для кого вони. Ми пояснили, що це для переселенців, які проживають наразі в Охтирці, там, де й ми. Антоніна Григорівна, не вагаючись, поквапилася до власного двору й незабаром повернулася з овочами й консервацією. Не змогла залишатися осторонь і теж передала потребуючим картоплю і консервацію, розуміючи, що, можливо, хтось іще в гіршому становищі, ніж вона».
Лідія Зайцева говорить, що майстер-перукар пані Оксана просто чарівниця у своїй справі
Подружжя Василя Павловича і Людмили Григорівни Розсох із Великої Писарівки також знаходяться разом із Катериною Степанівною в одному приміщенні, тож погоджуються з нею, що є на світі добрі і чуйні люди, які інших не залишають у біді, бо переконалися на власному досвіді. «Звичайно, вдома найкраще, але ж люди старалися зробити для нас такі умови, щоб ми менше страждали, – розповідає Людмила Григорівна, – і ми дуже їм вдячні».
Не так, як вдома, але в безпеці. Подружжя Василя Павловича і Людмили Григорівни Розсох , Катерина Степанівна Песецька із Великої Писарівки вдячні за теплий прийом
Переселенці говорять, що коли в Великій Писарівці з’явиться електроенергія і газ, тож неодмінно повернуться в рідні домівки, бо вже час, адже день рік годує. Для селян починається гаряча пора, під час якої слід буде подумати про майбутній урожай.
«Дехто з земляків, хто оформився переселенцем, уже отримав матеріальну допомогу, що стане в нагоді кожному, – додає Катерина Степанівна. – Тільки людям слід розтлумачити, де і як її отримати. Люди різні бувають, і малограмотні теж. Треба їм підказувати, допомогти якось теж отримати фінансову підтримку».
Немає ніяких сумнівів, що добро завжди перемагає зло. Ми це знаємо з казок, які дорослі часто читали нам у дитинстві. Тож і досі віримо, що все закінчиться перемогою України. А ще коли поруч знаходяться люди, які ладні поділитися останнім, у яких не зачерствіли душі і серця, то світ неодмінно стане кращим.
Із повагою – Василь Павлович і Людмила Григорівна Розсохи, Катерина Степанівна Песецька – від імені всіх вдячних переселенців.
Олена ТЯГЛЕНКО
Підготовано у рамках проєкту “Релокована газета “Ворскла” про ВПО і для ВПО” реалізується за підтримки Освітнього Дому прав людини — Чернігів, Human Rights House Foundation та проєкту ESU.Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM International, у партнерстві з Фонд Східна Європа, Human Rights House Tbilisi, Беларускі дом правоў чалавека імя Барыса Звозскава та Black Sea Trust for Regional Cooperation за фінансової підтримки European Union in Ukraine.
