Увага до локальної спадщини – це не тільки про збереження старих будівель чи традицій, а про турботу щодо власної ідентичності. Кожен елемент місцевої історії від архітектурної деталі до родинної легенди, формує унікальне обличчя громади», – так починає свою розповідь Федір Чернов, майбутній архітектор, а поки що студент Київського національного університету будівництва та архітектури.
Федір наразі мешкає в Києві, та уважно слідкує за подіями в рідному місті. До того ж він є активістом Охтирського молодіжного центру, та керівником проєкту СОУЛ (спадщина Охтирки у людях). І нещодавно на сторінках ФБ та Instagram Федір розмістив послання до охтирчан, у якому він повідомляє про пожежу на вулиці Парковій, 38, внаслідок якої постраждала історична споруда, колишній Будинок піонерів.
– Команда СОУЛ вирішила дослідити історичну цінність даної будівлі та проаналізувати вплив неодноразових пожеж на збереження культурної спадщини Охтирки.
ВОГОНЬ ЗНИЩУЄ ІСТОРИЧНУ СПАДЩИНУ
Майбутній архітектор (дай Боже, охтирський) поділився інформацією про історичну та архітектурну цінність пошкодженої споруди на Парковій, 38: «Споруда є представницею міської садибної забудови Охтирки кінця ХІХ – поч.ХХ століття. Її архітектурні рішення вирізняються раціональним плануванням та витриманим декором. Візитівкою споруди є кубічний світловий ліхтар на вершині даху, який завершується флюгером. Першими власниками садиби була родина Милославських. Іван Милославський був успішним купцем, меценатом, діячем місцевого самоврядування, міським головою Охтирки у 1916 -1917 роках. Саме він був засновником Охтирського Товариства Взаємного Кредиту, що знаменувало становленню банківської справи у нашому місті.
У радянський період до 1950-ї у купецькій садибі була маслобойня. А з 1950-х років садибу використовували як місцевий Будинок піонерів. У незалежній Україні у будинку перетворився на центр позашкільної освіти міста. У 2012 році споруду визнали непридатною до використання, а в 2025 році було зафіксовано пропозицію про позбавлення даної ділянки освітніх функцій»… Отже, вирок підписаний… Будинок без господарів стає пристанищем наркоманів. А далі по відомій схемі: пожежа, знесення, нова забудова. Можливо, я помиляюсь. Та подібні схеми знищення старовинних споруд уже мали місце в Охтирці.
Ми ще не оговталися від знищення Будинку Офіцерів, колишнього Гостиного Двору. Ніхто не зміг протистояти руйнації. Активісти ОМЦ зверталися із заявою у Сумський департамент по збереженню культурної спадщини. Журналісти постійно піднімали питання по збереженню БО. Нічого не допомогло. Перемогли новітні купці-олігархи. Особисто мені моторошно йти по провулку Ярославського. І нестерпно бачити шматок залишеної стіни, а всередині – ніби залишки підземної фортеці… Так по всій Україні. Складно врятувати архітектурне обличчя українських міст. І це відбувається в той час, коли ворог, російський загарбник, всіма способами знищує, руйнує все підряд.
КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ
Періодично з’являються повідомлення про вандалізм щодо пам’ятників, пам’яток, могил на цвинтарях, артоб’єктів, фонтанів, тощо у зонах відпочинку. Це ненормально. Які ж причини такої поведінки знищення культурних, історичних та мистецьких цінностей? Безсумнівно, від недостатньої культури поведінки. Культури, одним словом. А де ж вона візьметься, коли в Охтирці послідовно зникають заклади культури, перетворюючись на торговельно-розважальні центри. Згадаймо про порушену гармонію забудови міста, відколи Палац Культури заводу «Промзв’зок» перетворився на скляну «Славну». Тодішній головний архітектор Михайло Новосельський не узгоджував таку перебудову. А як його не стало, все пішло шкереберть. Зникають культурно-освітні простори: бібліотеки, які були на кожному підприємстві, у кожному Палаці Культури, які в свою чергу переформатувалися на пилорами або на будівельні гіпермаркети. Правильно говорять, що виховують не словами, а вчинками. Дорослі руйнують – діти руйнують.
КОСТЯНТИН ВЛАСОВСЬКИЙ
(1863-1922рр)
«Художник у провінції» – так назвали свою книгу про К.Власовського сумські музейники. Художник народився на Сумщині, жив у Охтирці, працював у Земській управі Охтирського повіту і малював охтирські пейзажі та інтер’єри. По його смерті, охтирські музейники знехтували його доробком. Тепер картини, малюнки Костянтина Власовського зберігаються і є скарбом Сумського художнього музею імені Никанора Онацького. А в рідному місті ще одна прикрість – могила художника має недостойний вигляд, неупорядкована. І це потрібно конче виправити.
7 серпня Костянтину Власовському – 162-річниця з дня народження. За традицією Охтирська дитяча художня школа проводить щорічний творчий конкурс. Вік учасників – від 12 до 100 років. Цього року Всеукраїнський імені Костянтина Власовського присвячений нашому місту. Як повідомила директорка Охтирської ДХШ Яна Терещенко заявки подали не тільки охтирчани, а й творчі мешканці інших міст України. Чекаємо на результати конкурсу. Цікаво, що буде на картинах?
ЗБЕРЕЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ
«Врятуйте культуру – і культура врятує вас!», – закликав у свій час художник Іван Шаповал. А молодь сьогодні закликає громадськість не втрачати пильності і забезпечувати збереження й розвиток нашої спільної спадщини та міського середовища. Насамперед, це стосується відповідних структур міської влади.
«Попри пошкодження вогнем, наші архітектурні пам’ятки заслуговують на відновлення й життя, а не руйнування», – запевняє архітектор Федір Чернов.
Дорослі й діти малюють місто Наше на конкурс імені Костянтина Власовського. Сподіваємося, що архітектурні перлини Охтирки будуть зображені на картинах учасників цьогорічного конкурсу. Ми можемо їх побачити на всіх полотнах, які є в охтирській дитячій художній школі, в краєзнавчому музеї, в приватних колекціях. Хай залишаться «живими», щоб бути окрасою Охтирки, підкреслювати унікальність міста Нашого.
Валерія Бакуліна
