Є дні, що врізаються в пам’ять назавжди. Вони повертаються різким звуком сирени, важким повітрям тривоги, тишею після вибухів. Для України кінець лютого став саме тим рубежем, коли звичний плин життя розсипався на «до» і «після», а слово «війна» ввійшло в кожну оселю без стуку. Нині ми згадуємо військовослужбовців і мирних жителів, чиї долі обірвала російська агресія, але хто назавжди залишився частиною міста. Саме цим подіям й була присвячена зустріч у «Мистецькому просторі» Охтирського краєзнавчого музею – година літературного краєзнавства «Осколки війни». Вона зібрала тих, хто шукає в слові опору та свідчення часу.
Гостею стала член Національної спілки журналістів України, наша землячка Наталія Розторгуєва – авторка кількох збірок нарисів та оповідань. Серед них і своєрідний літопис сьогодення «Кришталева стійкість», що побачив світ ще 2023 року в сумському видавництві «Мрія». До книги ввійшли двадцять два документальних, як зазначає автор, оповідань, і всі вони про воєнні події на Сумщині періоду від березня 2022 року до червня 2023 року, про конкретних людей, які вистояли, допомагали одне одному, втрачали й знаходили сили жити далі. Та перш ніж Наталія Борисівна згуртувала оповідання в збірку «Кришталева стійкість». Ці оповідання побачили світ у Всеукраїнському виданні “ Сімейні життєві історії .
Письменниця детально розповіла про те, як народжувалися її одкровенні твори – із почутих історій, випадкових зустрічей, із коротких повідомлень, що приносили полегшення: «живий». Першим читачем рукопису й редактором був її син Владислав, уважний і вимогливий до кожного рядка, до кожного слова. Так поступово складалася книга, зіткана з людських доль. А відкриває збірку розповідь «Під захистом Божим на все довге життя» про біль й тривогу, розгубленість і гіркоту власне автора від перших днів війни, про день народження пані Наталії під акомпанемент вибухів за вікном і мамине пророче «Усе буде добре!»
На зустріч Наталія Борисівна запросила Валентину Петрівну Бочкар – матір Віталія Бочкаря, який загинув під час бомбардування військової частини 26 лютого 2022 року. Саме її історія пошуку могили сина під назвою «Відомий із Алеї невідомих героїв» ввійшла до збірки. Рядки оповідання та розповідь матері звучали нині в залі так, що важко було стримати сльози: кожне слово, ніби проходило крізь серце, оголюючи материнський біль, який неможливо вмістити в жодній фразі. Присутні слухали, затамувавши подих, і ця тиша говорила більше, ніж будь-які слова співчуття.
Нині авторка продовжує працювати над новою збіркою воєнних оповідань «Осколки війни» – а їх у її доробку вже вісімнадцять. Серед героїв книги – охтирчанин, почесний громадянин нашого міста Олександр Федоренко, душа якого відлетіла у вирій у липні 2024 року. «Коли розлучаються двоє» – так називається оповідання про кохання, яке проростає нині садом, посадженим захисником рідної землі. До речі, цей твір напередодні зустрічі прозвучав в авторському виконанні на хвилях Охтирського міського радіо й одразу відізвався в серцях слухачів щемним болем й гіркою радістю, викликавши шквал дзвінків до редакції.
Наталія Розторгуєва прочитала уривки з інших своїх творів і поділилася планами на майбутнє. А ще наголосила, що її «передова» нині за столом, бо з ворогом кожен бореться на своєму місці: на фронті, в теробороні, волонтерством, а наша гостя словом-зброєю ревно несе правду про війну, біль, жаль, ненависть і віру в святу Перемогу.
Охтирка – місто-Герой нині живе спогадами… Спогадами про початок війни, про тих, хто боронив і підтримував, із тихим сумом за тими, кого втратили. І саме літературне краєзнавство, а ще такі теплі, задушевні зустрічі, як ця в «Мистецькому просторі» музею з письменницею й журналістом Наталією Розторгуєвою, повертають нам імена тих, кого війна вирвала з життя, допомагають тримати в серці найголовніше – людське тепло і віру.
Карина СЕМЕНЧЕНКО,
молодший науковий співробітник
Охтирського краєзнавчого музею
Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО
Дякую щиро працівникам музею та редакції “Ворскли” за цей матеріал.
З повагою Наталія Розторгуєва