Нічого святого
Великодній ранок розпочався для родини Шелепових з Тарасівки, зі страшних «привітань» сусіда-агресора. Російські вояки розбили будинок, в якому мешкали пенсіонер і дві особи з інвалідністю.
Вибух на сніданок
9 година ранку. Родина якраз збиралася сідати за стіл, аж тут раптом пролунали потужні вибухи.
— Спочатку один, і одразу — другий, по різні сторони села, — згадує моменти обстрілів син господарів Андрій. — А третій вже прилетів нам. Я стояв у кімнаті біля стіни, і мене наче обухом по голові влупило! Будинок увесь в диму, все перевернуте, розтрощене та прошите уламками. Здивувалися, що самі залишилися живі.
У житловому приміщенні окрім пана Андрія знаходилися і його батьки. Для літнього подружжя цей «прильот» виявився справжнім випробуванням.
— Я пішла до кладовки набрати борошна, щоб підсмажити рибки на святковий стіл, — розповідає господарка. — І тут такий удар по хаті! Я аж заціпеніла! На моїх очах від будинку відвалилася стіна — просто похилилася і впала. Над головою — метрові дірки, адже дах пробило. Вікна всі повилітали. Меблі в кімнатах — перебиті.
Пеньок
Герої матеріалу впевнені, що залишилися живими лише завдяки пеньку від дерева біля хати, який і прийняв на себе увесь удар. Снаряд від важкої артилерії влучив у цей високий пеньок на шляху до хати і розірвався. А в будинок полетіли уламки. Якби прилетіло саме в житлове приміщення, вже не було б там ні людей, ні оселі: настільки потужним був вибух. «Бог нас вберіг», — каже співрозмовниця, розповідаючи, що її син Андрій назбирав у дворі цілу купу уламків смертоносного залізяччя.
Цегла
Житель села Олександр Пахомов вважає, що будинок вцілів від повного руйнування завдяки тому, що він деревяний і обкладений цеглою.
— Випала стіна, побило дах, вилетіли вікна, — уточнює співрозмовник. — А в домі живе пенсіонер і дві людини з інвалідністю.
Секретар селищної ради Володимир Лєонов розповів нам, що вразливу родину сам на сам з бідою не покинули. На місці влучання працюють представники компетентних служб, допомога людям надається.
Компенсація
Щоправда, компенсація за пошкоджений будинок господарям малоймовірна, адже, зі слів літнього подружжя, 73-річний Дмитро Васильович вчасно не вступив у спадок і житло на себе не переоформив.
Добрі люди
І все ж таки, світ не без добрих людей. Родина сподівається на допомогу наших читачів. Адже йдеться про вразливу категорію населення: в сім’ї з трьох осіб немає жодної повноцінно працездатної особи!
Та навіть попри обмеження, пов’язані зі здоров’ям, родина не сидить в очікуванні соціальних виплат, а з усіх сил намагається дбати про своє життя і власний добробут. Наприклад, син Андрій, який страждає на цукровий діабет і є інсулінозалежним, з третьою робочою групою інвалідності роками їздить на роботу до Сум.
Не маючи власного транспорту, долає маршрут пішки, потім пересідає на рейсовий автобус. А якщо на Великописарівщині гучно, то його шлях лежить через Тростянецьку громаду, і крокувати до автобуса доводиться набагато довше. Але сидіти вдома без діла – ще гірше.
Ось такі вони, справжні українці, які власними зусиллями наближають перемогу!
Ті, хто бажає долучитися до благої справи допомогти вразливій родині, яка постраждала внаслідок російської агресії, телефонуйте за номером пана Андрія — 099 194-51-21.
Оксана КОВАЛЬОВА
