Про невтомний і небайдужий гурт жіночок-пенсіонерів із с. Іванівки Кириківської громади, які допомагають нашим захисникам, газета «Ворскла» писала минулого року. Так-от, їхній стійкості і наполегливості можна лише позаздрити.Сьогодні мова знову про них, а точніше, про їхні невтомні руки, які продовжують плести, шити на замовлення військових різні і дуже потрібні для них речі: килимки, маскувальні сітки, рукавиці, шкарпетки. Також волонтерки збирають продукти харчування і весь час працюють не покладаючи рук. Із початком повномасштабного вторгнення ворога, пенсіонерки не зупиняється боротися тут, у тилу, не втомлюючись наближати перемогу своїми корисними справами. Авангардом гурту є Лариса Дядюшко.
—Ось уже більше двох років, як ми займаємося доброю і потрібною справою, — розповідає Лариса Василівна. — Ми робимо це з задоволенням, бо знаємо, що наші старання допомагають наближати перемогу. Це лише на перший погляд здається, що наша справа нікому не потрібна. Наші захисники так не вважають, тому замовляють нам усе необхідне на кожен день. Жінки нашого гурту як бджілки-трудівниці і майстрині на всі руки. Вони вміють і кроїти, й шити, й плести. Незважаючи на поважний вік, вони знаходять можливість бути корисними.
З тих пір, як керівник Іванівського закладу культури Людмила Макайда запропонувала нам одну з кімнат, ми працюємо там і до тепер».
Не зупиняються турбуватися про захисників жінки-пенсіонерки, зокрема, Лариса Дядюшко, Світлана Дроботова, Марія Масалітіна, Ольга Москаленко, Марія Обозна, а також працівниці дитсадка «Зірочка», які приходять допомагати в’язати маскувальні сітки. Також охоче долучаються до важливої справи й працівники Будинку культури, які допомагають натягувати сітки чи зв’язувати частини сплетених сіток в одну велику.
Усі військові, після отримання посилок, обов’язково звітують, надсилають фото чи відео. Ну, а жіночки, як завжди, радіють, що їм догодили, і розчулюються. А головне – розуміють, що наша майбутня перемога можлива лише за умов надійного тилу, який міцно тримають на своїх плечах волонтери і всі небайдужі.
«Декілька днів тому ми приготували посилку для наших захисників на Херсонський напрямок, у танкову бригаду 124-ї окремої танкової бригади. Наші воїни попросили в нас килимки, рукавиці, які ми шиємо з джинсової тканини і також у госпіталь для хворих ортопедичних подушок «кісточка», – розповідає Лариса Дядюшко. – Наразі ми зв’язали дві сітки, а також готуємо килимки і будемо відправляти все це у м. Вовчанськ, на Харківський напрямок».
Збираються жінки-волонтерки зранку й працюють до обідньої пори. Якщо встигають виконати замовлення за три дні, тоді запаковують й відправляють посилки адресатам. – До того часу, як іти займатися корисною справою заради майбутньої перемоги, жінки стараються справлятися з усіма домашніми справами. Вони й на городі встигають дати лад, і обід зготувати, й закрутки на зиму вже також почали робити. У них усе розписано за графіком, у якому є місце добрим справам. Своїми виробами вони віддячують захисникам за можливість вночі спокійно спати, а вранці зустрічати сонце і радіти кожному прожитому дню. «Хлопці там, на передовій, тримають свій фронт, а ми – свій, допомагаємо, як можемо, – говорить Лариса Василівна. – А нашим захисникам потрібна не лише зброя, вони також потребують у елементарних побутових зручностях, різних повсякденних речах. А особливо постійний попит відчувається на маскувальні сітки, які допомагають зберегти техніку чи військових, а значить, життя. Ми тримаємо зв’язок із багатьма військовими частинами, і нас просять, а ми стараємося забезпечити їх необхідним».
Ось так, невеличкі добрі справи звичайних людей об’єднуються в одну велику – наближення перемоги. Тож долучаймося і в жодному разі не здаваймося!
Олена ТЯГЛЕНКО
