Від початку повномасштабного вторгнення Росії тисячі українських мирних людей — учителів, фермерів, журналістів, лікарів — були викрадені або незаконно затримані. Їх забрали просто з домівок, на блокпостах чи в окупованих містах. Це стало частиною системних порушень міжнародного гуманітарного права.
Національна спілка журналістів України (НСЖУ) за підтримки Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ) провела дослідження, щоб почути голос родин цивільних полонених і знайти шляхи посилення їхнього захисту.
94 респонденти взяли участь в опитуванні протягом червня–липня 2025. Дослідження офіційно було презентоване 30 жовтня під час премʼєри документальної стрічки «Звільнити слово». Фільм, створений НСЖУ, зібрав свідчення журналістів, що повернулися з полону, та історії родин, чиї близькі досі утримуються Росією.
Попри це, майже 90% випадків українська сторона підтвердила як викрадення чи незаконне утримання. Проте російська — лише у 33%, і жодних списків, контактів чи підтверджень з боку агресора зазвичай немає.
«Мій чоловік має пухлину головного мозку. У полоні йому вибили око, він без ліків. Ми молимося, щоб вижив», — розповідає дружина полоненого з окупованого міста.
По-перше, цивільні полонені досі не мають визначеного статусу. Через це їх часто не включають до списків на обмін — бо “формально” вони не військовополонені.
По-друге, в Україні немає єдиного центру, куди родини могли б звернутися за допомогою та інформацією. Люди змушені самі шукати правду — між поліцією, СБУ, прокуратурою, координаційним штабом.
По-третє, найбільше довіри люди мають до незалежних медіа, волонтерів і громадських організацій — їм довіряють у 58% випадків, тоді як офіційним структурам значно менше.
Це дослідження — перша спроба на рівні всієї країни зібрати досвід родин цивільних полонених, побачити закономірності й сформулювати конкретні вимоги:
створити єдиний координаційний центр, забезпечити юридичну та психологічну підтримку, і головне — визнати цивільних заручників як таких, хто потребує захисту держави.
Інформацію про зникнення людини може подати не лише родич, а й будь-хто, хто володіє достовірними відомостями — сусід, знайомий чи свідок події.
• Поліція — 102
• СБУ — (044) 321 11 21 або Viber/WhatsApp/Telegram: (067) 650 83 32
• Координаційний штаб з питань поводження з полоненими — koord@gur.gov.ua або 0 800 300 529
• Національне інформаційне бюро — 16-48 або info@nib.gov.ua
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — hotline@ombudsman.gov.ua або 0 800 50 17 20
• Міжнародний комітет Червоного Хреста — (044) 392 32 10 або kyi_kyiv@icrc.org
Пам’ятайте: мовчання — це теж біль. Ваше звернення може стати першим кроком до порятунку. Не бійтеся говорити. Чим більше голосів — тим ближче день, коли всі українці повернуться додому.
Повну версію дослідження можна прочитати на сайті nsju.org у розділі «Публікації» або написавши на електронну адресу j.solidarity.c@gmail.com
Для тих, хто має смартфон, матеріал доступний за QR-кодом:
Цей проєкт став можливим завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МКЗБ) коштом NORAD – Норвезького агентства з питань співробітництва у сфері розвитку для Програми ICMP в Україні. Думки, висловлені в цьому матеріалі, є думками авторів і не повинні приписуватися Міжнародній комісії з питань зниклих безвісти осіб (МКЗБ), її донорам або державам-учасницям.
