Як добре побачити своїми очима, що наші діти зростають далеко не байдужими до тих, хто поруч, до навколишнього середовища, до рідного серцю куточка, до малої батьківщини.
Інколи, буває, йдеш вулицями населеного пункту й чуєш, як деякі школярі нецензурно висловлюються і… стає соромно за їхню поведінку. Не помічаючи дорослих (а можливо, просто роблять вигляд), вони поводяться геть невиховано й вульгарно. Що це? Неналежне батьківське виховання чи бажання виділитися з-поміж інших, а можливо, самоствердження серед однолітків? Як би там не було, але радує одне: більшість із них не дозволяє собі подібного.
Але мова наразі ще й про те, як діти чи підлітки ставляться до навколишнього середовища, чи вміють культурно проводити дозвілля та якими залишають після себе місця відпочинку.
У сел. Кириківці Охтирського району таких місць, де б можна було посидіти на лавочках у холодку, ховаючись від спеки, небагато. Останніми днями висока температура повітря дуже дошкуляє. Стовпчик термометра у деяких людських помешканнях показує за +30, тож кожен шукає затінок, де б можна було насолодитися прохолодою.
Майданчик на території колишнього цукрового заводу, де можна відпочити, облаштований гойдалками, пісочницями для діток, лавками, спортивним знаряддям і тренажерами. Тут, між деревами, таке собі затишне місце, куди часто приходять гуляти мами з дітками. Увечері ж приходять старшокласники, молодь. Війна, на жаль, обмежила їхнє дозвілля, тож живе спілкування з друзями є важливим у їхньому житті.
Тільки-от прикро, що після таких посиденьок часто залишається купа сміття, зокрема, пакети з-під соняшникового насіння, морозива, обгортки з цукерок та іншого непотребу, що засмічує місце відпочинку. Сміттєзбиральника тут немає. Після того, як на майданчику покосили траву, все сміття опинилося на виду.
Але ж люди сюди йдуть на перепочинок. Того ж дня з’явилися мами з дітками, а коли побачили смітник, то пішли шукати інше місце. Потім захотіли посидіти в холодку ще декілька жінок, але такий санітарний стан їх не задовольнив. І ось так із обідньої пори й до самого вечора чимало людей спробували зайти на майданчик, але поверталися назад. І ні в кого не виникало бажання навести там порядок.
І вже коли жителі сусіднього будинку побачили, що бажаючих прибирати немає, вирішили самі показати приклад.
Щойно зібралися на добру справу, як побачили, що двоє хлопців уже заходилися збирати папірці. І враз на душі стало приємно від того, що наша молодь не така вже й байдужа, як інколи здається на перший погляд.
Підійшли ближче, познайомилися. 15-річний Андрій у цьому році закінчив дев’ять класів Заводського ліцею Кириківської селищної ради і буде продовжувати навчання у десятому, а його 17-річний товариш Сергій уже здобуває освіту у м. Тростянці. Поцікавилися, навіщо їм це, чи не краще почекати, нехай хтось прибере. А хлопці кажуть, що самі вони місцеві і часто приходять сюди з друзями відпочити. «Тут щодня нас збирається чимало, адже літо, тепло, і хочеться спілкуватися з однолітками. Ось тільки, на жаль, не кожен уміє після себе прибирати», – говорять вони.
І це стосується не лише підлітків, а й дорослих, які тут також бувають щодня. Хлопці кажуть, якби встановили на майданчику хоча б одну урну для сміття, то такого точно не було б.
За декілька хвилин Андрій із Сергієм назбирали велику купу всякого непотребу й винесли його на смітник. Але ж чи довго місце для відпочинку залишатиметься охайним, невідомо, адже чисто там, де не насмічують.
Хочуть порядку у місцях масового відпочинку і наші знайомі хлопці і вважають, що все починається з малого: кожен має зробити особистий внесок у вирішення проблеми збереження чистоти навколишнього середовища, тоді й наші населені пункти будуть охайнішими і привабливішими.
Олена ТЯГЛЕНКО
