Ми бажаємо вам ніколи не почуватися самотнім, знаходити спільну мову, ставати сенсом життя один для одного! Створювати навколо себе щастя своїми добрими вчинками. І обов’язково вірити в дива», – такі важливі слова промовляє Казкарка.
13 червня дитячий театр «Мельпомена» ставив п’єсу. Дійство відбувається на імпровізованій театральній сцені у міській бібліотеці Охтирки. Актори – учні охтирських шкіл. Глядачі – їхні ровесники, батьки, шанувальники театру. Вистава називається «Всі миші люблять сир!».Це мишача історія про Ромео і Джульєтту. Весела, яскрава казка про мишачі пристрасті у шекспірівському стилі: сімейні ворожнечі, кохання, котячі небилиці та казкові перетворення. Та на сцені – не тільки про перше кохання, а й про цінності соціуму, про добро і зло, про віру й дива. Слова, які промовляє Казкарка, важливі як для дітей, так і для дорослих.
Режисерка театру – Тетяна Іванівна Акименко. Дійові особи: казкарка, коти чарівники, сірі миші, білі миші. Виконавці: Марія Буртелей, Марія Сухомлин, Марія Голопьорова, Тетяна Кулик, Вікторія Ковалевська, Софія Петрова, Анна Кисличенко, Мар’яна Біленко, Ольга Кисличенко. Це дівчата нашого міста, яким дуже подобається театр і вони мріють стати артистками. Вони вірять в дива. Та якщо цього і не станеться, час, проведений на сцені, репетиціях, у бібліотеці, знання акторської майстерності від професійної режисерки Тетяни Акименко, обов’язково стануть в нагоді у дорослому житті.
Тетяна Іванівна відкриває умовну завісу, запрошує гостей до казки і дійство починається… Це була добра, феєрична і світла вистава. Глядачі уважно і з задоволенням слідкували за перебігом подій. Артисти отримали заслужені оплески. Хотілося б іще театрального дива.
А як воно народжується? І з чого все починалося? З такими питаннями ми звернулися до режисерки дитячого театру «Мельпомена» Тетяни Акименко.
— Тетяно Іванівно, чому саме цю казкову історію ви обрали?
— Я вибирала дуже довго. Хотілося знайти сюжет, який сподобався б дітям і був важливим для всіх. Через дітей звернутися до дорослих. Через безліч переглянутих п’єс, все ж обрала знайомий сюжет музичної казки Дюла Урбана, бо мені вже давно хотілося її «втілити в життя»
— Скільки років охтирському дитячому театру «Мельпомена»?
— Два роки. Хоча у нинішньому складі – один. Молодий театр. Так починав і Лесь Курбас.
— Скільки загалом вистав зіграли?
— Чотири. «Рукавичка» на новий лад», «Віват, театр!», «Маленька відмочка», «Всі миші люблять сир!».
— Тетяно Іванівно, як воно бути режисером-волонтером?
— Нелегко, звичайно. В першу чергу, тому що немає свого місця постійного, технічних засобів, костюмів. Та все у нашому житті відбувається не просто так. У 2022 році «Молодіжний центр» запропонував мені попрацювати з дітьми. Я погодилась, бо так хотілося робити щось корисне. І щоб дітям принести радість і користь. А потім «МЦ» переїхав, почався ремонт, і незручно було для нашої дитячої трупи. Нас запросили в бібліотеку, потім у МЦКіД «Кнєжа». Ми вдячні директоркам культурних центрів за місце для репетицій, та все це тимчасово. І, самі розумієте, як воно працювати з дітьми під час повітряних тривог, дистанційного навчання, дуже важко зібрати всіх одночасно. І страшно… Але дуже цікаво працювати з дітьми.
— А з ким важче — з дорослими чи з дітьми?
— Навіть не знаю. Дорослі — не діти, а діти — дорослі. Та всі роблять перші кроки. Діти ще не знають законів театру, не настроєні на сценічну майстерність. Їх потрібно настроювати, як рояль. Мистецтво — синтетичне, тут і хореографія, і вокал. І все потрібно задіяти. Для мене все цікаво.
— Коли ви все встигаєте? Ви — дружина, мама, бабуся, режисерка, поетеса і депутат районної ради.
— Можливо, десь не встигаю, але намагаюсь усім приділити увагу. Вірші народжуються без попередження. Театр на волонтерських засадах – важко, було бажання кинути, але як дивитися в очі дітей? Вони не дадуть мені цього зробити.
— Дякую, Тетяно Іванівно, за любов, яку ви даруєте світу.
У1930 році в Охтирці з’явився робітничо-селянський пересувний театр. Майже століття він переживав усілякі трансформації, наразі маємо тільки дитячий. Але ми віримо в дива. Охтирчани люблять театр. Ми пам’ятаємо аншлаги в залі Народного Дому (РБК). Війни закінчуються, а культура вічна. Ми впевнені, що Перемога – за нами і Муза театру створить професійний театр у Охтирці.
25 червня на сцені МЦКіД «Кнєжа» дитячий театр «Мельпомена» вдруге зіграє виставу «Всі миші люблять сир!» Не прогавте!
Валерія Бакуліна.
