(Із архіву “Ворскли”).
У с. Іванівці Кириківської громади гурт жіночок-пенсіонерок тримає свою лінію фронту. Щодня для захисників України вони готують потрібні на замовлення речі. Це, зокрема, килимки, маскувальні сітки й халати, каремати, рукавиці та інше. Кожна з пенсіонерок знаходить своє місце у боротьбі з ворогом, має неабияке бажання бути потрібною сьогодні, щоб наближати перемогу.
Майже всім їм за 70 — Світлана Дроботова, Лариса Дядюшко, Марія Масалітіна, Марія Квасоля, Людмила Мартинюк, Ольга Москаленко. І ніщо не заважає пенсіонеркам допомагати армії.
«МИ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ ЗАХИСНИКАМ»
Авангардом гурту, як називають одну з коліжанок, є Лариса Дядюшко. Вона ж і рушійна сила у втіленні всіх ідей.
—Ось уже майже два роки, після початку повномасштабного вторгнення ворога, як ми займаємося доброю і потрібною справою, — розповідає Лариса Василівна. — Ми робимо це з задоволенням, бо тішимося думкою, що можемо допомогти нашим захисникам. Жінки нашого гурту як бджілки-трудівниці і майстрині на всі руки. Вони вміють і кроїти, й шити, й плести. Незважаючи на поважний вік, усі працюють не покладаючи рук.
Починали справу на лавках, біля багатоквартирного будинку, поки дозволяли погодні умови. Одного разу керівник закладу культури Кириківської громади Людмила Макайда запропонувала нам одну з кімнат у Іванівському будинку культури, де ми й по сьогодні працюємо. Матеріал для роботи відшуковуємо, де можемо, зокрема, робимо оголошення. Люди відгукуються, передають інформацію одне одному й зносять непотрібні домашні речі, що роками залежалися у шафах, до церкви, а ми вже тоді беремо їх для наших потреб.
З НЕПОТРІБНОГО РОБЛЯТЬ КОРИСНЕ
«Несуть люди все, що є, — старий одяг, тканину і таке інше. Підходяще за кольором ми стараємося різати на виготовлення маскувальних сіток, а з іншого плетемо килимки, — ділиться досвідом майстриня. — Якось мені спало на думку: чому б нам не виготовляти рукавиці? Я крою, дівчата шиють («дівчатами» називає Лариса Василівна своїх подруг по справі).
Рукавиці вкрай потрібні, особливо в холодну пору, щоб за лопату зручніше триматися, коли окопи рити, чи розчищати завали, братися за снаряди. Особисто я шию ще й маскувальні халати хлопцям для розвідки. А ще ми виготовляємо так звані каремати на пояс, вставляємо усередину утеплювач. До речі, матеріалом для виготовлення таких потрібних речей забезпечили нас небайдужі земляки Олександр та Іван Морози, а також Олена Дудінська, Світлана Зінчик, Вікторія Мельник. Від військових медиків було замовлення на виготовлення ортопедичних подушечок у вигляді кісточки, що ми з задоволенням виконали.
Є ПОСТІЙНА ПОТРЕБА У МАСКУВАЛЬНИХ СІТКАХ
Наразі, за словами Лариси Дядюшко, є велика потреба в маскувальних сітках. Хлопці, можна сказати, стоять у черзі на них, просять їх, як гарячий пиріжок (таким порівнянням Лариса Василівна наголосила на великій необхідності).
Сьогодні майстрині могли б плести сітки, так не мають основи, яка вартує недешево. «Восени нам поступило замовлення на маскувальну сітку на європейську техніку, ми плели її цілий тиждень, така вона була велика. Звичайно, щоб швидко сплести, потрібні руки, а їх у нас, на жаль, небагато. Під час роботи, просимо, буває, допомоги у працівників Іванівського дитячого садочка, де завідувачем Надія Мороз. Тож, дякувати їм, вони приходять, і робота тоді кипить.
Останнім часом спостерігається якесь сповільнення людської активності до корисних справ. Прийде дехто, день — два попрацює і більше не приходить. А роботи в нас вистачить усім!»
Лариса Дядюшко розповідає, що з основою на одну з сіток допоміг Олександр Мороз і дякує йому за небайдужість. Каже, що сітку сплели й відправили замовникам. А ще говорить, що в селі є чоловік, який уміє плести риболовецькі сітки, але ж, знову таки, немає на це ниток. Усе вартує грошей. Потреба в сітках, є постійною, адже вони допомагають захистити техніку, бліндажі, а отже, й життя військових на лінії вогню. Завдяки майстриням є можливість хоча б трохи прикрити техніку, людей.
Звернулися вони до кириківського селищного голови Павла Гученка з проханням виділити кошти на виготовлення сіток. Обіцяв, що допоможе.
ГОТУЄТЬСЯ ЧЕРГОВА ПЕРЕДАЧА ДОПОМОГИ ДЛЯ ВОЇНІВ
Окрім одягу та маскувальних сіток, небайдужі збирають продуктові набори для воїнів, купують медикаменти та речі першої необхідності.
Майстрині стараються забезпечувати потреби захисників на Харківському напрямку, під Бахмутом, Соледаром. Усі військові звітують, надсилають фото чи відео.
—Запам’ятався один випадок, коли хлопці восени отримали нашу передачу й надіслали нам фотозвіт. Тоді ми збирали огірки, віддавали матушці, а вона квасила їх і передавала нашим прикордонникам, що охороняють Сумщину. Якби хто знав, як вони раділи отриманій передачці, й що про них не забули, казали «Спасибі, тітоньки». Ну, а ми плакали…», — вчергове розчулилася Лариса Василівна, згадуючи захисників. —Ось і зараз готуємо посилочку нашим військовим, — продовжила пані Лариса. — Наша Наталія Биканова, про яку багато чули і знають земляки, у якості волонтерки буде везти замовлення хлопчикам на Куп’янський напрямок: рукавиці, килимки, каремати та інше.
Усі ці необхідні речі збирають також родичі військових, які там служать, знайомі з Охтирки, Чернеччини, звичайні люди, сама пані Наталія купує багато чого необхідного, перераховує на потреби кошти, зі свого боку й ми готуємо, бо добре усвідомлюємо: якщо тил не допомагатиме фронту, то фронт буде в тилу. Ми хочемо бути корисними нашим захисникам, які забезпечують нам сон і можливість зустрічати ранки, і в тилу, як можемо, стараємося наближати перемогу».
Ось так прості іванівські жіночки власним прикладом вкотре доводять, що наша майбутня перемога можлива лише за умов надійного тилу, який міцно тримають на своїх плечах волонтери і всі небайдужі.
Спілкувалася Олена ТЯГЛЕНКО
