Минулої неділі до мене завітав давній товариш, який «вислизнув» із іще міцних рук дружини і попросився хоч на годинку на «вольную волю», поспілкуватися з природою. І ми вирушили на велосипедну екскурсію безпечною стежкою в межах населеного пункту.
Наш маршрут пролягав лівим берегом Ворскли, від Гусятниці до підвісного мосту.
Здається, щО там можна побачити на такому невеликому відрізку шляху?! Але ж потрібно вміти бачити! Вже дорогою до річки ми розгледіли, що прилетіли з вирію ластівки. У нас живуть три види ластівок. Сільська і міська гніздяться в населених пунктах біля людей, а берегова ластівка (чхурики) селиться колоніями в урвистих берегах річки. Дзьобом видовбує в землі хід, завдовжки до 1 метра, в кінці якого влаштовує гніздо. Ворогам ластівки туди дістатися дуже важко.
Уже на Гусятниці нас зустріли берези з ніжним молодим смарагдовим листячком, чарівна, квітуча, як наречена, повстиста (китайська) вишня, айва японська (хеномелес) із першими квітами, кульбаба, пшінка, чистотіл, пахучий розхідник і зелені береги Ворскли.
Ворскла тиха, повноводна, аж в берегах. Коли ми підійшли до води, з затишної затоки з шумом злетіла парочка крижнів і опустилася під правим берегом, подалі від нас.
У квітах працювали трудяги-бджоли, збираючи нектар і пилок, поважно порались джмелі, об’їдалась симпатична, але ненажерлива оленка волохата. А ще лунали голоси різноманітного птаства, літали метелики — кропивниця та лимонниця, на стовбурах лип цілими колоніями грілися деревні клопи-козачки.
По торішньому листю ганявся за здобиччю павук-вовк. Він не плете павутини, а заганяє свою жертву і стрибає на неї зверху. Поблизу Пасіки на стовбурі старої верби ми знайшли першу здобич — великий, розміром з решето, гриб — трутовик лускатий. У молодому віці це смачний їстівний гриб. Його можна варити, смажити, маринувати. Трапляється по всій Україні, переважно на старих в’язах, тополях, кленах, на кінському каштані. В Західній Європі його називають соколиним крилом або сідлом Дріади.
Схожих грибів немає, і його не можливо сплутати з іншими видами. Ще з десяток цих грибів ми взяли в іншому, давно відомому місці. Вони були розміром з долоню і менші.
Принагідно слід сказати, що свіжі гриби мої друзі зустрічали на «ура!» й активно допомагали очистити сковорідку.
Далі, за поворотом, з мілководдя злетіла граціозна біла чапля — чепура біла. Колись цю птаху майже винищили через дурну моду: дами прикрашали свої капелюшки перами чаплі.
Зараз на території Гетьманського НПП живуть і сіра чапля, і велика та мала білі, а ще невеличка руда чапля, яка гніздиться в очеретах, — чапля-бугай.
А ще ми знайшли ділянку адокси мускусної або пижмівки. Ця невеличка рослинка має два трійчастоскладні листочки, дрібні жовто-зелені, в головчастих суцвіттях квіти, має мускусний запах. Настій коріння володіє антимікробними та ранозагоювальними властивостями і застосовується при лікуванні гнійних ран.
Потім біля пенька нам трапилася купка коричневатих грибів гнойовика чорнильного. Молоді плодові тіла цих грибів можна варити, смажити, тушкувати, але при вживанні з алкоголем настає сильне отруєння. Діюча речовина гриба вже виділена і синтезована й використовується в медицині під назвою «антабус» для лікування алкоголізму. Ось така мудра природа… А далі нас наздогнав дощик, без якого всі давно «скучили», але ми вже дістались до підвісного мосту на Шатравці.
І хоч нам не пощастило зустріти червонокнижних красенів — лебедів-шипунів, ми залишилися задоволеними мандрівкою.
Розім’ялись, надихалися пахощами весни, ароматом квітучої черемхи, відкрили грибний сезон, нагуляли апетит…
І вдома знову добре. А лебедів ми зустрінемо іншим разом.
Можливо, коли будемо проводити прибирання берегів Ворскли.
Михайло ОБІДЕЦЬ
