Так відповів на запитання стосовно ситуації на шаховій дошці відомий любитель шахів, гуморист та поет Володимир Голка з В’язового. А ситуація в День шахів у Грунській бібліотеці дійсно була ловкою. Тут зібралися давні друзі по життю і суперники за шаховими дошками — спортсмени-ентузіасти з Груні, Комишів, Малої Павлівки та В’язового. Кажуть, що ще хтось звідкись був (у крайньому випадку за столом на підбитті післяматчових підсумків), але протоколи змагань цього не зафіксували.
Та, власне, і не могли зафіксувати, бо цього дня відбулися не офіційні змагання, а просто зустріч однодумців, які вже котрий рік збираються на змагання не лише, щоб виявити сильнішого чи вдалішого, а просто поспілкуватися та подивувати земляків та увесь білий світ тим, що вони створили справжній шаховий клуб, який не часто і у великих містах зустрінеш.
Керівник шахового клубу “Дебют” з Комишів Микола Касьян представив вболівальникам учасників святкової зустрічі. Це, зокрема, Василь Тітарєв, Михайло Павловський з Малої Павлівки, Володимир Ярошенко з Комишів, ідейний натхненник багатьох змагань, як називають його друзі, колишній директор Грунської школи Василь Шевченко, а також Віктор Юськов, Микола Храпач, Віктор Хоменко — теж з Груні.
Тим часом Володимир Голка уже погрожував супернику: “Даю шаха, хай боїться мене бідолаха!”. І тут же підбадьорював себе та рекламував свою гру, говорячі, що в нього: “Самі кращі хода, щоб минула мене біда”.
Упевнено почувався за шаховою дошкою Віктор Хоменко, бо в нього багаторічний досвід не лише шахової боротьби, а й змагання на найвищому рівні з радіолюбительства. У розмові пан Віктор бідкався, що зараз, на жаль, колишні радіолюбителі через війну часто втратили між собою зв’язок, а раніше регулярно збиралися на змагання. Зазвичай це відбувалося у серпні.
З теплотою Віктор Хоменко згадав друзів-радіолюбителів із Великописарівщини, з якими підтримував добрі, теплі стосунки. Це, зокрема, Михайло Чичикало з Вищевеселого та Сергій Манойленуко з Великої Писарівки.
На жаль, Михайло Дмитрович вже пішов завчано у засвіти, а от із Сергієм Манойленком радіолюбитель із Груні має намір зустрітися та поспілкуватися на спільні теми.
Змагання відбувалися в патріотичній атмосфері: було піднято український прапор, а одна з організаторок турніру, керівник бібліотечної системи Грунської громади Тетяна Сокол прочитала вірш-присвяту шахам та привітання учасникам турніру. Не залишився в боргу невгамовний ентузіаст Володимир Голка. Його вірш “Молюся й плачу”, був присвячений воєнному сьогоденню — воїнам, тим, хто їх очікує вдома, вшануванню пам’яті загиблих захисників України.
Тим часом Микола Касьян, який вдало провів свою першу гру, із задоволенням поділився успіхами шахового клубу “Дебют”. Його учаники неодноразово ставали призерами та чемпіонами змагань. У Комиші приїжджали шахісти з Ромнів, Лохвиці, Лебедина, Охтирки, Зінькова. Серед членів клубу — 5 кандидатів у майстри спорту.
Діяльності “Дебюту” сприяє керівник місцевого підприємства Володимир Зубко. За словами Миколи Касьяна, Володимир Іванович і про ремонт подбав приміщення для шахового клубу, і фінансово допомагає для проведення змагань. і заохочує шахістів до гри матеріальною допомогою для переможців та учасників шахових турнірів. Приємно відчувати таку підтримку. У Груні ж особливо приємно бувати на змаганнях, дякуючи теплому прийому та місцевим організаторам.
Як знову не промовчав швидкий на римоване слово Володимир Голка, який в цей час сів грати з Миколою Касьяном: “Комишанська громада приїхала куди нада”.
Сподіваємося, що не вичерпається ентузіазм наших славних шахістів. Надихають слова Тетяни Сокол, яка у своєму виступі сказала на адресу учасників святкового турніру:
— Вдячна, що шахісти знаходять час серед буденних справ, щоб партію зіграть і відпочить душею. І не важливо хто у кого виграє, бо дружба все одно перемагає, у цьому вищий сенс таких турнірів є.
Змагання тривали до самої ночі і ще довго було чути голоси задоволених учасників турніру, які вже після закінчення турніру обговорювали хитрощі гри, згадували минуле, планували майбутні зустрічі.
Наталія ПАСЮГА
