Ангеліна Величко – чемпіонка світу із бойового самбо! Це сталося 8 листопада у столиці Киргизстану, місті Бішкек, де 7-9 листопада проходив чемпіонат світу зі спортивного та бойового самбо серед чоловіків та жінок. У змаганнях брали участь спортсмени із понад 60 країн світу. Україну представляла команда із 24 самбістів. Охтирщина пишається своєю землячкою, яка гідно виборола «золото» у напруженій боротьбі із суперницями. Це перша перемога Ангеліни у дорослій команді. А до цього вона виборола «золото» серед юніорок на чемпіонаті світу на Кіпрі (жовтень 2024р.) та на кубку Європи із самбо у Сербії (вересень 2025р). Про неї пишуть на багатьох медійних платформах Сумщини, України, Європи. Нещодавно Ангеліна Величко представляла себе у програмі «Жіноче обличчя України» на телеканалі «I-UA.tv». Наша землячка стала першою представницею спорту та ще й спортсменкою зі світовими досягненнями на цьому телеканалі. Наразі Ангеліна Величко мешкає в Києві і наше інтерв’ю відбулося у телефонному форматі. Тож, знайомтесь, Ангеліна Величко (Комиші, Суми, Київ).
Ангеліно, розкажи про себе, де народилася, навчалася і як прийшла у спорт?
Я народилася 14 листопада 2005 року у селі Грунь. Потім моя родина переїхала у Комиші, а потім у Малу Павлівку. Навчалася у школі і там, і там, а ще займалася танцями, музикою і грала у театральному гуртку. Та коли у Комишах почала діяти школа самбо і дзюдо – це стало головним пріоритетом у моєму житті.
Ти така красуня, така жіночна, і вибрала боротьбу. Чому?
У школі я ще і легкою атлетикою займалася. Але мені не вистачало духу боротьби, адреналіну, бойового мистецтва. Тому самбо – те, що треба. І, взагалі, я вважаю, якщо хочеш – зроби.
А як при такій зайнятості ти встигала із загальних шкільних дисциплін?
Легко. Я добре навчалася і все встигала. Часу мені вистачало.
Без сумніву, твої досягнення – це твоя наполегливість, тренування і робота, а ще – настанови тренера.
Так у своїх перемогах я завдячую своїм тренерам: Геннадію Рябчинському – моєму першому тренеру і нинішньому – Сергію Грабовському.
Скільки років ти у спорті?
Загалом 10 років. Почала займатися дзюдо із п’ятого класу. Спочатку було дуже цікаво, а зараз – це моя спортивна кар’єра.
Наразі ти мешкаєш у Києві. Тренуєшся, працюєш та навчаєшся у Сумському державному університеті. Встигаєш?
Так. Півроку. У Сумах було дуже неспокійно і я переїхала до Києва, до того ж мені запропонували займатися бойовим самбо. Вирішила спробувати. І наразі представляю дорослу команду України із бойового самбо. У цьому завдячую Сергію Грабовському.
А на якому факультеті навчаєшся у СумДУ?
На двох факультетах паралельно: медичному і педагогічному. Отримаю дві спеціальності: тренера і реабілітолога. Це на майбутнє.
Як було у Бішкеку?
Змагання не перші. І якщо у Сербії відчувалося неупереджене ставлення до української команди, і на змаганнях я нервувала і було дещо страшно. То у Киргизстані обстановка була доволі приємна і відчуття підтримки зі сторони місцевих. Вони нас підтримували. І було набагато легше, не було ніякого мандражу. Я виходила на килим спокійною, із «холодною головою» і одним великим бажанням – перемогти.
Скільки часу, днів пішло на підготовку?
22 дні ми готувалися до змагань на чемпіонат світу. Це була дуже важка підготовка. Все закінчилося, коли уже зійшла із п’єдесталу. Ти стаєш сильнішою коли є результат.
Твоєю супротивницею була росіянка. Їх що допускають на змагання?
Виходить, що так. Але вони виступають під нейтральним прапором. І мені довелося змагатися із спортсменкою країни-агресорки. І я її перемогла.
Які відчуття на найвищому п’єдесталі, коли звучить гімн України?
Відчуття гордості за себе, задоволення за свою перемогу, за Україну. Це найважливіше.
Що надає тобі сили перемагати?
Жага до перемоги, спортивний ентузіазм, неперевершені емоції, які ніде не отримаєш.
Нещодавно ти відвідувала Комиші і там відбулася зустріч зі старшокласниками. Як пройшла зустріч? Що цікавило вихованців ліцею?
Так, у листопаді я навідалася у рідне село. Було доволі приємно, що мене запросили у рідну школу. Це уже ліцей, і я вражена оновленням, школа дуже змінилася на краще. Учнів цікавило як проходить мій день, у яких країнах довелось побувати, чи не запізно почати займатися самбо у 16 років.
До речі, ти багато подорожуєш. Які країни чи міста запам’яталися?
Сподобалося у Киргизстані, там приємні люди. А ще зі шкільних років мене вразив Будапешт.
А як часто ти приїжджаєш на малу батьківщину?
Як тільки маю можливість – приїжджаю до мами у Павлівку, до бабусі у Грунь, де пройшло моє дитинство, і в Комиші, де почався мій спортивний шлях.
Які змагання чекають попереду?
У 2026 році – новий спортивний сезон. Починається відбір на Європейські ігри. Це дуже висока сходинка. І в мене немає права на провал. Тому готуюся.
Бажаємо успіхів, Ангеліно! Пишаємося, слідкуємо і вболіваємо. Ось така вона, Ангеліна Величко – чемпіонка, красуня, студентка, спортсменка, яка гідно захищає спортивну честь України на світовій арені. Спілкувалася Валерія Бакуліна
