Або релакс на болоті (дивіться відео).
У Миколи Гоголя є «Ніч перед Різдвом», а в мене вийшло не інакше як «Вечір перед Вербною неділею». Без містики, зате з елементами побутового трилера.
Надвечір, коли нормальні люди вже думають про духовне очищення, теща Євдокія Петрівна раптом згадала про практичне:
— А верба де. Ні різочки, а завтра ж в церкву йти святити?
І так подивилась, ніби я ту вербу ще зранку викорчував і продав на дрова.
Я пробую рятувати ситуацію аргументами:
— Та я ж увесь день на городі! На часнику! В мене, кажу, ані рісочки в роті не було. То про які різочки може йти мова?!
Але, як відомо, коли теща каже «треба», то треба, навіть якщо воно не треба. І навпаки.
Довелося вирушати на пошуки. І тут я згадав, як колись Остап Вишня описував ті верби — мовляв, ростуть вони в Груні де хочеш, тільки руку простягни й ухопишся за лозину.
Простягнув руку за ворота. Нема.
Ще раз простягнув — знову нема.
Пішов вниз вулицею в напрямку колишнього хутора Чечва. Брат моєї дружини Наталії Володимир розповідав, що там в роки його дитинства росли верби біля річки, що розливалася весною аж до городів. Володимир навіть показував місце, де він колись провалився під лід. Прямо з лижами. Казав:
— Ось тут річка була!
Володимир декілька разів розповідав про дитячу пригоду в ополонці так, що з кожною новою розповіддю та річка ставала ширшою, глибшою і вже майже судноплавною. Думаю, ще трохи — і він мені покаже, де тут порт стояв.
Але зараз тут сухо і дерев немає.
Довелося брати на допомогу дружину Наталку та шукати в інших кутках Груні вже дорогу серцю вербу.
Знайшли одну — гарну, розкішну, аж проситься в кадр. Але росте вона просто біля церкви. Стоїмо, дивимось:
— Ріжемо?
— Та ні… завтра парафіяни самі доріжуть. Не будемо відбирати у них духовну ініціативу.
Пішли далі. І, як завжди буває, коли вже ні на що не сподіваєшся — натрапили на вербу. Та ще й не одну. Я, щоб не було потім стратегічних зауважень від замовника, набрав різної верби — і такої, і сякої, і зовсім не верби.
Приніс додому, урочисто поставив у коридорі, біля капустини для завтрашніх голубців — щоб святість і практичність трималися разом.
Теща подивилась, оцінила, мов ревізор:
— Ну… цього року зійде.
А кадр я все ж таки зробив – «Вечір перед Вербною неділею».
Дивіться відео з вечірнім релаксом та підписуйтеся на сторінку «Ворскла. Життя прикордоння».
Особливо стосується Світлани, яка пообіцяла відслідковувати, а бачу, що й досі не підписалася.
Інших теж стосується. Я все бачу.
Суперово😀