27 березня щороку у світі відзначають міжнародний День театру. Традиційно цього дня у театрах проходять прем’єри, спеціальні вистави, фестивалі та вручення нагород. Метою цього дня є привернення уваги до важливості театрального мистецтва, яке є простором живої емоції, історії та нових ідей. Охтирка завжди була і є театральним містом. І День театру ніхто не відміняв. Навіть, не зважаючи на війну. Театр – це свято, це перезавантаження, це своєрідна терапія, яка так потрібна українцям у наш час.
Прем’єра вистави «Зірка на ім’я Марія» відбулася на сцені МЦКіД «Кнєжа» в Охтирці. І це був справжній тріумф, не побоюся цього слова. Це було свято для глядачів і акторів одночасно. Це був подарунок місту до Всесвітнього дня театру від театральної студії «Мальви». Про кого і про що йдеться у виставі, запитає постійний та допитливий читач. Про це і піде далі мова. Про все по порядку.
ПЕРЕДІСТОРІЯ
«Уявіть собі Лувр. ХІХ століття. І серед експонатів – картини молодої жінки. Її ім’я – Марія Башкирцева. І так, це була українка. Саме вона була першою жінкою-художницею, чиї роботи Лувр не просто прийняв, а викупив для своєї колекції ще у 1884 році. Про це знав світ. А от ми – досі майже ні. У довідниках її називають «русской художницей». Але правда звучить інакше. Вона відома ще й своїм знаменитим «Щоденником». І що важливо – вона ніколи не зрікалася свого походження. Називала себе українкою відкрито й свідомо – у час, коли для жінки бути художницею вже було викликом, а бути ще й українкою – подвійним. Її життя тривало лише 26 років. Але за цей короткий час вона встигла більше, ніж багато хто за ціле століття… І водночас – залишалася майже невідомою для своєї батьківщини. Марія народилася в Україні, у селі Гавронці на Полтавщині. Тут минули її дитячі роки» ( Із допису автора цифрового контенту Dshatruk на ФБ. І в багатьох інших). Стоп! Бо знову – правда звучить інакше. Із двох до дванадцяти років дитинство майбутньої художниці пройшло в Охтирці, куди забрали свою доньку й онуку батьки. Так, маленька Мусічка виховувалася у родині дворян Бабаніних. Охтирка – місто, де формувалася свідомість майбутньої знаменитої на весь світ художниці Марії Башкирцевої.
Ваша кореспондентка давно, років десять, а може й більше, тому почула її ім’я. Цікаво. Пізніше (не)випадково дізналася від охтирських музейників, про родину Марії Башкирцевої по матері. Підтвердженням цьому рядки із її «Щоденника».
Треба відновлювати справедливість. У минулому році на сторінках газети була розповідь про Марію Башкирцеву, присвячену до дня її народження 23 листопада 1858 року.
Театральна студія «Мальви» до того часу уже дебютувала на охтирській сцені із виставою «Душа міста Нашого». І постало питання: «А що далі?». Оскільки ми нагадали містянам про давню історію Охтирки, то вирішили продовжувати цю тему – історичне краєзнавство.
Постать Марії Башкирцевої не давала спокою вашій кореспондентці. Почався творчий пошук і письменницька майстерність у написанні сценарію. Прийшлося багатенько перелопатити історичної та краєзнавчої літератури. Факти із життя Охтирки ХІХ століття, персоналій, важливих подій і паризький період життя і творчості Марії Башкирцевої, та її шлях до тріумфу.
РЕПЕТИЦІЇ
Тетяна Акименко – режисер театральної студії «Мальви» дала добро. І аматорський колектив артистів приступив до роботи, до репетицій. Майже півроку ми збиралися у міській бібліотеці, у МЦКіД «Кнєжа», вчили слова, вчилися акторської майстерності, шукали наряди, аксесуари, зносили декорації та предмети побуту. Не забувайте, що ми зібралися ставити п’єсу про ХІХ століття, дворянську родину, французьких художників. Було цікаво жити, шукати, вчити українські романси, заодно витягуючи із небуття традиції побуту охтирського дворянства. Ми чули про Курилів і фон Раденів… А хто такі Бабаніни? Заможні дворяни. Степан Бабанін відставний військовий, бібліофіл, знавець мов, член дворянського зібрання Охтирки. Жюлі Бабаніна (Корнеліус), француженка стала повновладною господинею у своїй родині. Процес творення вистави був насичений і в, певній мірі, був нашим порятунком від жахливої війни. Треба ж бо жити якось. Ми вчили слова під час блекауту і грали під час повітряних тривог в укритті. Молодші артистки- школярки – навчалися в школі. А дорослі виконували свої буденні справи й обов’язки. У певній мірі, за цей час ми стали театральною родиною Бабаніних
ЗІРКА НА ІМ’Я МАРІЯ
«Уявіть собі Охтирку ХІХ століття. Вулиця Харківська (нині Перемоги). Вітальня Бабаніних. За вікном чути передзвін охтирських храмів. Дія відбувається перед Різдвом…», – так починається вистава на сцені Міського центру культури і дозвілля «Кнєжа». Хоча спочатку на сцену вийшла Тетяна Акименко, щоб подякувати нашим мужнім захисникам за можливість відчути свято під час війни.
Артисти хвилювалися, але одягнувшись у дворянські наряди, просто грали позаминулу епоху. Відтворювали історію Охтирки – міста, в якому формувалася свідомість майбутньої знаменитої на весь світ художниці Марії Башкирцевої. Що і було поставлено за мету.
Друга частина – Париж, французький шансон, Ейфелевої вежі за вікном немає, бо її ще не побудували на той час. Марія співає український романс… Голос зникає… Порятунком стає мистецтво. Вона наполегливо працює… Вона створена для тріумфу!..
«Мальви» відтворили її тріумф на охтирській сцені. Оплески, оплески, оплески. «Браво!». Вітання. Квіти. … Нагородою було визнання від охтирчан, глядачів, які відкрили для себе ім’я знаменитої землячки і певний період історії рідного міста, іще одну можливість пишатися Охтиркою.
РОЛІ ВИКОНУВАЛИ
Режисерка – Тетяна Акименко;
Сценарист – Валерія Бакуліна;
Марія Башкирцева – Софія Петрова, Вікторія Більська;
Степан Бабанін – Михайло Гріневський;
Жюлі Бабаніна – Лариса Васильченко;
Марія Бабаніна – Валерія Бакуліна;
Софія Бабаніна – Валентина Хлєбнікова;
Гувернантки – Людмила Хоменко, Вікторія Ковалевська;
Служниці – Ольга Михайленко, Марія Буртулей;
Уляна Курило – Любов Мураста;
Французька художниця – Світлана Крупіна;
Щедрувальниці – Анастасія Довженко, Вероніка Скоромна.
Музичний живий супровід – Таїсія Якубенко;
Музичний та звуковий супровід – Наталія Ніконенко.
ПОДЯКИ
Колектив театральної студії «Мальви» висловлює щиру подяку працівникам міської публічної бібліотеки, відділу культури міської ради та небайдужим охтирчанам причетним до створення вистави «Зірка на ім’я Марія».
ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК
Ольга Косарєва: «Мальви», ви неймовірні!»;
Людмила Абаровська: «Я дуже вдячна колективу, особливо Тетяні Акименко та Валерії Бакуліній за проведену колосальну роботу, щоб донести до глядача культурний продукт, глибокий за змістом, сповнений естетичної краси та позитивної енергії. Я отримала колосальне задоволення! Команді вдалося порушити чимало суспільно важливих тем та вшанувати постать Марії Башкирцевої. Я надзвичайно рада була сьогодні бачити знайомі обличчя, яких давно не бачила, людей, які щодня живуть та творять тут – для міста Нашого в любій Україні»;
Тетяна Глушкова: «Побували у справжньому театрі, не виїжджаючи з Охтирки. Дякую за п’єсу. Занурились у минуле. Враження неймовірні. Супер!»;
Світлана Мілюшнікова: «Наші артисти зробили мій день щасливим!»;
Людмила Фісюкова: «Це було прекрасно!»;
Марія Башкирцева – це не просто ім’я з минулого. Це нагадування про те, скільки українських історій було в нас відібрано, привласнено, замовчано. Кожна така історія – крок до відновлення правди. Кожен такий талант – це частина нашої культури.
Театр об’єднує людей по всьому світу. 27 березня 2026 року театр об’єднав охтирчан, великописарівців та гостей міста Нашого. Хай живе театр!
Валерія Бакуліна.
