Микола Сумцов і Охтирщина

Коли поїдеш навпростець
З Охтирки пісками важкими
Через Гусинку в Тростянець,
То вбачиш бір.
Проміж старими
Людьми ніхто тепер тобі
Того не може доказати,
З якої й найближно доби
Лічить годи йому почати…
Яків Щоголів.
«Климентові млини».
Присвята М.Ф. Сумцову.

Іменинник квітня Микола Федорович Сумцов, (1854–1922рр) — видатний український фольклорист, етнограф, літературознавець та музеєзнавець, академік ВУАН (1919р). Професор Харківського університету, який перший почав читати лекції українською мовою (з 1906 р.). Досліджував Слобожанщину, зокрема, культуру та звичаї Охтирщини. У 1901 році провів етнографічну експедицію Охтирським повітом Харківської губернії.
Ми продовжуємо знайомити вас із достойниками нашого краю, людьми, які досліджували та зберігали історію Охтирщини. Микола Сумцов – один із них. Він зробив вагомий внесок у класичну українську етнографію. Його іменем названі вулиці у Харкові, Сумах, Дніпрі, Охтирці, Боромлі… Прийшов час познайомитися ближче.

КОРОТКА БІОГРАФІЯ
Сумцов Микола Федорович народився 6 (18) квітня 1854 року у Санкт Петербурзі. Його батьки – дрібні поміщики, дворяни, мали родовий хутір у Боромлі. Походили від козацько-старшинського роду, який носив географічне прізвище Сумець, бо жили Сумці на Сумщині (територія Охтирського полку). Прадід вченого, побудувавши хату в Боромлі, що на Слобожанщині, залишив на сволоку запис «Семен Сумець 1777р». Родове прізвище Сумець згодом перетворилося на Сумцов. Після смерті батька родина переїхала жити у Харківську губернію, до слободи Боромля Охтирського повіту. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню освіту здобув у 2-й Харківській гімназії, де досконало оволодів французькою та німецькою мовами, українську словесність та мову він вивчав самостійно – читав твори Г. Квітки-Основ’яненка, І.Котляревського та інших, які не входили до навчального курсу гімназії.


У 1875 році закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету; залишений у ньому професорським стипендіатом. 1876 року слухав лекції в Гейдельберзькому університеті (Німеччина). У 1878—1922 роках — викладач Харківського університету, з 1888 року — його професор, з 1889 — секретар, а з 1892 — голова педагогічного відділу, у 1897—1919 роках — голова Харківського історико-філологічного товариства.
Микола Сумцов – перший викладач Харківського університету, який почав виголошувати академічні лекції українською мовою. У 1920 році за ініціативи та під керівництвом Миколи Сумцова у Харкові був створений Музей Слобідської України імені Г. Сковороди (нині Харківський історичний музей ім. М. Сумцова).

МИКОЛА СУМЦОВ І ОХТИРЩИНА
Микола Сумцов відіграв значну роль у становленні інтелігенції Охтирщини, активно співпрацював із місцевими краєзнавцями. Та спочатку ми нагадаємо про взаємини Сумцова і Щоголіва.

  1. Микола Сумцов і Яків Щоголів (1823-1898рр) – обидва слобожани, залюблені у свій край, які протягом життя присвятили йому своє натхнення і час, один у своїй ліриці, другий – у своїх наукових дослідженнях і роботах. Що їх пов’язує? Обидва закінчили Харківський університет. Обидва все свідоме життя жили в Харкові. Яків Щоголів цінував наукову і дослідницьку діяльність Миколи Федоровича, недарма ж він присвятив йому вірш «Климентові млини». Яків Щоголів – уродженець Охтирки і співець Слобожанщини.
    Микола Сумцов поважав старшого товариша і всіляко йому допомагав. Він став упорядником його творів, склав повний збірник з ілюстраціями, надрукований у 1919 році у харківському кооперативному видавництві «Рух». У передмові до збірки Микола Федорович пише: «Для Я.Щоголіва краєвиди рідної Слобожанщини були найчарівнішими у світі. Недарма своїм збіркам він дав назви, продиктовані любов’ю до рідної землі – «Ворскло», «Слобожанщина». А далі описує наш край, безсумнівно, із власних науково-етнографічних розвідок.

«… Така красива і архаїчна була Охтирщина в кінці ХІХ віку. Охтирщина вузенькою, довгою сумкою тягнеться від курщини до Полтавщини, поділяючись вздовж на чотири частини, по головних містах і слободах: на півночі краю Краснопілля, далі на південь Борімля, Охтирка, і, нарешті, на межі з Полтавщиною, величезна слобода Котельва. Усюди багато гарних краєвидів і особливих умов життя – Краснопілля – частина найменш помітна, має гарний чорнозем, хлібородна, Борімля частиною лежить на горбах, поділяючи водозлив Ворскли від водозлива Псла, в значній мірі лісова Охтирка з чудовим краєвидом по красі простягається по Ворсклі з борами, з пісками, високими берегами і Котельва, рівна, місцями піскувата, з просторими лугами і сінокосами. По всій Охтирці розкидані високі могили, майдани, городища, подекуди загадкові вали, місцями тягнуться старі козацькі шляхи, наприклад Ромодану біля Борімлі…». Ну, скажіть, як приємно і корисно читати про давні краєвиди Охтирщини.

  1. Микола Сумцов співпрацював із Олександром Твердохлібовим (1840-1918рр), охтирським істориком, викладачем, літератором та етнографом, разом мандрували Слобожанщиною у пошуках етнографічних матеріалів. Твердохлібов брав активну участь у роботі комісії з вивчення кустарних промислів. Вони спілкувалися і постійно листувалися, обговорюючи наукові ідеї. Микола Сумцов, знаючи про фінансові обмеження свого колеги, клопотав про оприлюднення матеріалів Твердохлібова у редакціях журналів Харкова та Києва. Разом організовували культурні виставки. Для обох це була спільна справа на все життя.
  2. Микола Сумцов листувався із охтирським художником Костянтином Власовським (1863-1922рр), який на той час служив у Охтирській земській управі, займаючись, зокрема, збором даних про кустарних майстрів Охтирського повіту, та археологічні знахідки у Боромлі. Писав вірші, вів щоденник. У Сумському архіві зберігається їхнє листування.
  3. Юлія Бразоль – Леонтьєва (1856 – 1919рр), теж художниця, перша дружина Лева Бразоля, дворянина, поміщика Охтирщини. Певний час вони жили у селі Журавне, де був їхній маєток. Для художниці це був рай для натхнення, де вона створила багато своїх картин… А тоді звернулася до Миколи Сумцова з проханням допомогти їй знайти видавця малюнків…
  4. Ці декілька історій співпраці та дружби дають змогу зрозуміти про діяльність Миколи Федоровича Сумцова. Це сприяло тому, що охтирська інтелігенція переходила від аматорського краєзнавства до наукового вивчення місцевої історії, від аматорської творчості до визнання.
    Микола Сумцов неодноразово звертався до керівництва архітектурної секції Харківського губкопмиса з проханням зберегти батькову хату як архітектурну пам’ятку 1777року. У жовтні 1920 року радянська влада відібрала родовий маєток Сумцових у Боромлі… Будинок зник… Немає. Російські загарбники продовжують робити свою чорну справу, намагаючись знищити нашу пам’ять.
    30 липня 2024 року вулицю Левченка в Охтирці перейменували на вулицю Миколи Сумцова. Це перейменування відбулося в межах дерусифікації, згідно з якою в місті змінили назви низки топонімів. Нова назва вшановує українського етнографа та громадського діяча Миколу Сумцова.
    Микола Сумцов був із тих вчених, якому вдалося не просто зробити наукову кар’єру, а й стати знаним просвітником та інтелектуальним героєм Слобожанщини.
    Пам’ятаємо і вчимо історію рідного краю. Це важливо для збереження нашої ідентичності.
    Валерія Бакуліна

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *