60 років Рябинівському духовому оркестру: ювілей у Рябині, спогади і візит до зруйнованого будинку культури

У селі Рябині Кириківської громади відзначили 60-річчя з часу створення Рябинівського духового оркестру — колективу, який об’єднав кілька поколінь і став частиною життя громади.

Цьогорічна зустріч випускників і учасників оркестру відбулася у змінених обставинах. Рідний будинок культури, де десятиліттями проходили репетиції та концерти, на початку року був зруйнований російськими шахедами.

Учасники ювілею побували біля знищеної будівлі — того самого місця, де навчалися, виступали і проводили значну частину свого життя.

 Зустріч поколінь

До Рябини приїхали колишні учасники оркестру різних років. Для багатьох це була нагода побачитися вперше за довгий час, згадати виступи, поїздки, репетиції і тих, з ким колись ділили сцену.

Попри складні обставини, зустріч була теплою. Зробили спільне фото біля зруйнованого будинку культури, де навчалися музиці, де виступали. Змогли навіть посміхнутися крізь сум, з надією, що колись це заклад відбудують.

 Вшанування загиблих

Під час заходу вшанували пам’ять земляків, які загинули у російсько-українській війні.

На алеї пам’яті учасники поклали квіти до портретів Героїв. Це була важлива частина ювілею — згадати тих, хто вже не зможе бути поруч.

Пам’ять про керівників і наставників

Під час зустрічі згадали людей, які створювали і розвивали оркестр.

Окремо говорили про Івана Філімоновича Карпенка — одного з ключових керівників колективу, який нещодавно пішов у засвіти. Саме він свого часу формував оркестр і виховував молодих музикантів.

Також згадали інших учасників і наставників, яких уже немає серед живих.

Відзнака керівника

Голова Кириківської громади Павло Гученко відзначив подякою багаторічного керівника оркестру Леонід Проценко.

Саме з його ім’ям пов’язані десятиліття роботи колективу, його виступи та збереження традиції.

60 років історії

Рябинівський духовий оркестр — це 60 років безперервної історії, яка тримається на людях.

Навіть тоді, коли руйнуються будівлі, залишається головне — пам’ять, досвід і бажання продовжувати.

І поки є ті, хто пам’ятає і збирається разом — ця історія триває.

Читайте також

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *