У прикордонній громаді видали поетичну збірку. Презентували її в бомбосховищі.
Збірник поезій “Великописарівщина поетична” було подаровано 13 листопада, в День заснування Великописарівської громади, авторам книги — поетам сучасним та минулим нашого краю.
Тисячі звітів, тисячі ремонтів та цьогоденних звершень не замінять однієї збірки, до якої увішли твори наших талановитих земляків.
Будуть інші керівники громади, зростатимуть нові поети, але цей альманах назавжди залишиться першим.
Презентація книги!
Пощастило побувати на цьому заході завдяки таланту тата. Він доручив забрати на запрошення організаторів безкоштовний екземпляр книги.
Вузьке коло поетичних людей, кілька депутатів (Павло Бутенко, Петро Кручак) з тих, які свого часу підтримали видавництво збірки “Великописарівщина поетична”, голова селищної ради Людмила Бірюкова — ініціатор видавництва альманаху, начальник відділу культури Іван Сіденко, інші небайдужі або зацікавлені люди.
Презентація відбувалася в бомбосховищі під фон працюючого генератора. Але від того стала лише теплішою та проникливішою.
Торт, чай, поезії – нові та минулі. Фото на згадку. Обіцянки та поцілунки.
Писав твори тато, а дякував я його колегам по творчому перу, а також тим, завдяки кому поетичні рядки втілилися в історію. Вручила екземпляр збірки селищний голова Людмила Бірюкова, тож цілував її.
Хотів обійнятися з усіма поетами, але вони почали розбігатися – не сприймають чужинців не зі свого кола. Тому спробую писати вірші.
Спогади
В часи, коли не було можливості випускати “Ворсклу”, розмістив кілька віршів місцевих поетів у нашій ФБ-групі. Здивувала кількість добрих відгуків та побажань щодо відновлення випуску газети. Друзі-колеги з усіх куточків України тоді писали: “Великописарівська громада нас надихає. Якщо у вас у прикордонні пишуть такі вірші, так відчувають і вірять у перемогу, то ми точно переможемо”.
Радий був побачити Софію Кузьмівну Негребу – дружину нашого краєзнавця та поета Івана Негреби та Світлану Миколаївну Курило — невістку Сергія Івановича Курило. Нагадаю, що І.С.Негреба та С.І. Курило свого часу видали першу краєзнавчу книгу про Великописарівщину “Краю мій, надворсклянський”.
Подяка та перспективи.
Дякую за запрошення, за можливість поспілкуватися з тими, чиї поезії поки що лежать у редакторській шухляді, але які я часто перечитую і насолоджуюся. Свого часу вони будуть опубліковані.
Поети просили голову селищної ради та депутатів розглянути можливість щорічного друку збірки поезій місцевих авторів, щоб він дійсно став альманахом. Щорічним і бажаним.
PS Заголовок взяв з пісні тата — Бориса Олексійовича Пасюги.
