У Великій Писарівці ворожий дрон влучив у житловий будинок нашого односельця. На щастя, у момент удару людей у помешканні не було — будинок уже тривалий час стояв порожнім. Його господарі раніше були змушені евакуюватися через постійні обстріли та небезпеку для життя.
Та цей дім — не просто чергова адреса у зведеннях про руйнування. Колись це було обійстя успішного підприємця, людини, яка власною працею будувала бізнес, створювала робочі місця, розвивала місцеву економіку. Раніше ворог уже знищив його справу — магазини, які годували родину і давали роботу іншим. А тепер удару зазнала й остання опора — рідний дім.
Сьогодні Велика Писарівка — мов на долоні для ворожих безпілотників. Операторам дронів добре видно, що тут немає жодних військових об’єктів, техніки чи позицій. Перед ними — виключно цивільна забудова: будинки, подвір’я, господарські споруди. У цьому конкретному помешканні вже давно ніхто не жив, але це не зупинило агресора.
Ворожі дрони продовжують методично нищити селище, перетворюючи його на простір страху й руїн. Під ударами опиняються домівки, у яких колись вирувало життя, лунали дитячі голоси, святкували родинні події, будували плани на майбутнє. Тепер замість сміху — тріск зруйнованих стін і порожні віконні отвори.
Господарі будинку нині перебувають в евакуації й змушені дистанційно шукати людей, які могли б хоча б тимчасово ліквідувати наслідки удару: закрити вибиті вікна, накрити пошкоджений дах, уберегти оселю від дощу, снігу та вітру. Але зробити це вкрай складно. Люди бояться працювати там, де вже були прильоти, а в селищі майже не залишилося майстрів, які могли б узятися за ремонт. Навіть найпростіші відновлювальні роботи тут перетворюються на серйозну проблему.
Щоденні атаки роблять Велику Писарівку зоною постійної небезпеки. Руйнуються будинки, знищується майно людей, які вже втратили спокій, роботу, бізнес і були змушені покинути свої домівки. Те, що будувалося роками, інколи — десятиліттями, зникає за одну мить.
Ці удари не мають жодного військового сенсу. Це — цілеспрямовані атаки по цивільному населенню, по пам’яті, по корінню, по самому праву людини мати дім. І кожен такий приліт — ще одне нагадування про те, з ким ми маємо справу, і яку ціну платить прикордонна громада за своє право жити на рідній землі.
Наталія ПАСЮГА
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
