Зробили це під час так званої «річкової» толоки. Навіть попри те, що цього дня, після двох відносно теплих, як для зимової пори днів, температура повітря знову знизилася. Проте 9-градусний мороз не завадив чоловікам попрацювати безпосередньо на річці та її берегах, з іншого ж боку, зниження температури додало деякої міцності кризі. Утім, слід було бути доволі обережним, щоб не пірнути в крижану воду разом з бензопилкою, якою розпилювали дерева, що впали у воду чи нахилили до неї своє гілля. Тому й взяли на себе цю роботу, а відтак – відповідальність, очільники міста та керівники тих чи інших комунальних закладів і підприємств.
Зокрема, міський голова Павло Кузьменко, його заступник Олександр Масло, в.о. начальника Управління капітального будівництва і житлово-комунального господарства Микола Покровський, заступник начальника відділу освіти Олександр Панов, директор КП «Благоустрій» Олександр Хатько та ін. Доки вони розпилювали стовбури і гілки дерев, інші чоловіки витягували їх на берег та складали докупи.
Працювали у різних локаціях річки Охтирки: від вулиці Шевченка до Армійської. Тож пройшовши берегом річки уже за 3 години, можна було побачити результати спільної праці на благо усіх містян. Принаймні, у вигляді чималих куп гілок та розпиляних на цурки стовбурів дерев.
Звісно, можуть виникнути запитання, яким це благом є розчищення русла річки, яка, між іншим, не менш як 8 кілометрів тече містом від його східної околиці до західної, та й навіщо це робити посеред зими? Чи не для піару, як говорили деякі «диванні експерти», які й під час розбору завалів та ліквідації інших наслідків ворожих бомбардувань Охтирки і обстрілів її ракетами воліли давати поради через соціальні мережі, а не допомагати?
Передусім, це дасть змогу більш вільно рухатися потоку води руслом річки, тобто зросте швидкість течії, найголовніше ж – сприятиме недопущенню заторів і накопиченню води під час раптового танення снігу в басейні річки та звільнення її від криги перед такими собі природними греблями, що утворились від падіння дерев, особливо у вузьких місцях річки. Тож якби чекали літа чи весни, то уже за кілька місяців могли б «пожинати плоди» у вигляді затоплення чималої частини міста. Нехай і не такі катастрофічні, як це було 2 квітня 2018 року, коли рятувальники і працівники поліції на плавзасобах евакуювали декого з містян із їхніх затоплених осель, коли в сараях плавала худоба і птиця (ті, жителі міста, хто не відчув наслідки стихії на собі, мабуть, ще пам’ятають вигляд містка через річку Охтирка у центрі міста, від якого над водою залишилась лише верхня частина поручнів). Тим більше, що природа, завдяки неймовірній кількості опадів восени та чималій узимку, що у свою чергу призвело до підвищення рівня води, вже «потурбувалась» про можливе затоплення частини міста весною.
Утім, будемо сподіватися, що ці та інші заходи, які заплановано виконати на р. Охтирка (про них під час нашої розмови розповів Павло Кузьменко), допоможуть уникнути весною стихійного лиха. Борис ЧИКАЛО
