Меморіал загиблим воїнам у російсько-українській, війни відкрили у Великій Писарівці. З причин безпеки не запрошували нікого. Прийшли рідні загиблих героїв, представники влади, військові, правоохоронці.
П’ятниця 13-го видалася для Великописарівської громади гучною: ворог атакував територію з неба, скинувши 8 ракет з гелікоптерів, а також з гранатометів і мінометів — усього було 57 вибухів.
Але це не стало на заваді знаменній події — увічнення в пам’яті нащадків імен Героїв, які віддали свої життя за те, щоб ми з вами зараз писали та читали ці рядки.
Меморіал розташований у парку загиблим воїнам у Великій Писарівці. Праворуч і ліворуч від знака, створеного у вигляді українського тризуба на постаменті, встановили пам’ятні дошки двадцяти двом Героям з Великописарівської громади, які загинули в російсько-українській війні.
Окрім того, серед військовослужбовців, мешканців громади, є безвісти зниклі та полонені. Війна триває і, на превеликий жаль, в скорботному списку можуть бути нові імена. Меморіал має вшанувати всіх Героїв. Тому планувався він таким чином, щоб можна було додавати портрети.
Через небезпечну ситуацію в прикордонній зоні, урочистості з нагоди відкриття меморіалу відбувалися за участі мінімальної кількості людей.
— Цей пам’ятний знак від сьогодні стане для всіх нас меморіальним осередком громади, де кожен, схиливши голову, згадає наших воїнів, — зазначила, відкриваючи захід, голова селищної ради Людмила Бірюкова.
На сумних урочистостях очільниця громади, вшановуючи загиблих воїнів, першим назвала ім’я Дмитра Мовчана, який загинув ще до початку повномасштабного вторгнення росіян, під час розмінування складу з боєприпасами.
Ми поспілкувалися з батьками загиблого героя, які були присутні на вшануванні.
Так, мама сапера Дмитра Мовчана пані Ганна розповідає, що син пішов на війну в 20-річному віці, підписавши контракт після служби в армії.
Служив у військовій частині в Охтирці.
— У 2019 році Діму відправили на розмінування складу боєприпасів до Балаклії, — каже жінка. — Вантажили важкі вибухонебезпечні предмети вручну. Стався вибух, син отримав поранення, несумісні з життям. Діму не врятували. Йому було 26 років.
Зі слів співрозмовниці, загибель Дмитра підкосила всю родину. Вдовою залишилася дружина, напів сиротами — доньки Ніколь та Вікторія.
— Старший брат загиблого Олексій в свої 40 повністю посивів, — згадує важкі миті після трагедії Ганна Мовчан. — Ми до цього часу судимося з керівництвом Дмитра, яке відправило військових на те розмінування, не забезпечивши необхідною технікою.
З моменту загибелі пройшло чотири роки, а мама досі пам’ятає останню розмову з сином.
— Діма так хотів захищати Україну, що став до війська навіть попри свої хвороби, — розповідає нам мешканка Великої Писарівки.
Мама розповідає, що в Дмитра з дитинства йшла носом кров, і це загострилося під час служби, тому довелося лікуватися в госпіталі. Але син продовжив боронити рідну землю.
— Він завжди казав, що для нього найголовніше — щоб здоровими були діти та батьки, казав “Бережіть себе!” — згадує співрозмовниця. — А про своє здоров’я піклувався в останню чергу.
Дмитра Мовчана поховали в Охтирці. “Біля нього зараз усі його друзі, з яким він ніс службу в Охтирській військовій частині, — каже пані Ганна.
Це історія лише одного нашого земляка.
Ми вже писали про те, що 26 лютого 2022 року, на третій день війни, внаслідок бомбардування військової частини в Охтирці, загинуло майже сто бійців, серед яких були військові з Великописарівщини.
— Меморіал — це нагадування про військову звитягу та славетні подвиги українських воїнів, захисників рідної української землі. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших кращих героїв, які пішли у вічність за нашу волю, за нашу свободу, за нашу країну. Схиляємо голови перед полеглими захисниками, які віддали найдорожче та найцінніше – своє життя. Висловлюємо велику шану родинам загиблих. Вони живі доти, поки ми їх пам’ятаємо. Боротьба продовжується. Перемога за нами! Слава Україні! Героям Слава! — звернувся до присутніх начальник прикордонного підрозділу капітан Іван Горянський.
Настоятель Свято-Миколаївського храму отець Микола здійснив обряд освячення пам’ятного знака Захисникам України.
На жаль, трагічні звістки-похоронки продовжують надходити в родини загиблих героїв. Не так давно загинув ще один наш земляк — Михайло Кузьмінський. Після того, як портрет Михайла викарбують в граніті, він теж буде вшанований у меморіальному комплексі.
Голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова говорить, що надзвичайно важко переживати смерть кожного воїна, а для родин загиблих — це страшне горе і трагедія на все життя!
Під час виступів на вшануванні воїнів сльози ледве стримували й суворі чоловіки — представники прикордонної служби, військових. Зовсім їх не стримували рідні загиблих. І коли прийшов час покласти квіти до портретів рідних людей, не зрозуміло, від чого вони були вологішими,— від дощу, що йшов увесь ранок, чи від сліз батьків, дружин, дітей загиблих героїв.
При підготовці матеріалу ми поцікавилися у т.в.о. начальника Другого відділу Охтирського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Юрія Яцини, який був безпосередньо присутнім на відкритті меморіалу, як взагалі в громаді справи з мобілізацією. Зі слів Юрія Ігоровича, серед чоловіків, які мають захищати Україну, не всі поспішають ставати до війська, і йому це особливо боляче сприймати, зважаючи на подвиги наших земляків, які загинули, захищаючи Батьківщину від російських агресорів-ворогів.
Пан Юрій зазначає, що встановлення меморіалу на честь загиблих воїнів, — це невід’ємна частина нашої шани людям, які віддали життя за волю українського народу, і він вдячний що у Великописарівській громаді знайшли можливість вшанувати героїв.
Так має бути!
Олексій Пасюга
