На прикордонні немає безпечних територій. Це вчергове підтвердили обстріли Ямного, — села, що знаходиться за 17 кілометрів від кордону
Минула неділя розпочалася з авіаційної атаки: рано-вранці, коли люди ще спали, російські армійці скинули на територію села три керовані авіабомби (КАБ). Хоча за офіційною інформацією прозвучало, що то були три ракети, наші джерела стверджують, що атакували село все ж таки КАБами.
«Чули свист, думав, що летить літак, а за декілька секунд пролунав потужний вибух!, — ділиться з нами враженнями від подій того злощасного ранку староста Ямненського старостату Василь Кальченко. — А потім лупонуло знову і знову: усього три «прильоти» було!».
Внаслідок бомбардування були вщент зруйновані два житлових будинки, а також пошкоджене приміщення колишнього дитсадка, що донедавна було приватним магазином.
Як розповів нам заступник голови Великописарівської селищної ради Володимир Леонов, жертв та поранених серед цивільного населення немає. Що ж стосується господарів пошкоджених осель, то місцева влада у вихідний день не лише займалася розгрібанням наслідків авіаційної атаки, а й вирішувала питання з житлом для постраждалих, а також забезпечувала будівельними матеріалами тих, чиї домівки можна привести до ладу, зробивши частковий ремонт: закрити дах, вікна та дірки. Зі слів Володимира Григоровича, ніхто з мешканців села не залишився сам на сам зі своєю бідою: всі люди зимуватимуть в теплих оселях.
Та не встигло Ямне і вся громада оговтатись після вранішньої атаки, як рф знову накрила село вогнем з ракетної системи залпового вогню (РСЗВ) «Град».
— О половині першої розпочалися обстріли з гранатометів, і тривали вони до третьої години ночі, — розповідає нам заступник голови селищної ради Микола Богданов, який одразу ж виїхав на місце події.
Цього разу наслідки ворожих обстрілів виявилися значно суттєвішими. Зі слів старости Василя Григоровича, повністю знищений склад, в якому розміщувалася станція технічного обслуговування, пилорама, а також склад з зерном місцевого аграрного підприємства.
Окрім цього, постраждали і будинки, які були накриті градами: йдеться не про поодинокі обійстя, а цілу вулицю.
Тієї ночі ніхто не спав ні в Ямному, ні у Великій Писарівці, адже було дуже гучно.
— Хто в погріб ховався, хто куди, але в хатах мабуть нікого не було, бо лупили несамовито, — каже Василь Кальченко.
Своїми спогадами про ту безсонну ніч поділилася з нами пані Наталія. «Ми з чоловіком спали, аж раптом різко, без свисту, як шарахне!, — розповідає жінка. — Ми повідкривали вікна в хаті, як радять спеціалісти, щоб вони вціліли. Але все одно вибуховою хвилею повиривало все: і вікна, і двері, і хвіртки. Росіяни били з градів безперервно тривалий час! Проміжки між обстрілами були коротенькими: ми встигли лише перебігти двір з будинку до підвалу. Сиділи там, поки вибухи вщухнули, майже до ранку.
Ще одна жінка, тезка нашої співрозмовниці, мешкає у Великій Писарівці. Але попри відстань між населеними пунктами в 7 кілометрів пані каже, що було гучно та страшно. Від вибухів двигтіла земля. Зазвичай жінка пересиджує нічні обстріли в будинку, ховаючись з 14-річною донькою поміж двох стін. Та в ніч з 26 на 27 лютого дім ходив ходуном, і наша героїня боялася, що «гради» розтрощать і його. Мама з дитиною рятувалися, сидячи в підвалі.
Не знаходила собі місця від того, що відбувалося, і пані Ольга. Жінка з родиною виїхали до Великої Писарівки з одного з сіл Великописарівської громади, що знаходиться практично на самісінькому кордоні. Думали, що в центрі громади буде спокійніше, адже до кордону аж цілих 6 км! Та ворог останнім часом настільки активізувався, що немає спокою у всій громаді.
А от місцевий житель Олексій розраджував себе чаєм, настояним на листках меліси. Заспокійливий засіб допоміг чоловікові опанувати себе і заснути після того, як все вщухнуло.
Ми поцікавилися в старости Ямненського старостату Василя Кальченка, скільки на даний час мешканців у селі Ямному. Виявляється, близько тисячі осіб. Серед них – двоє немовлят віком до трьох місяців: одне народилося наприкінці 2023 року, в останніх числах грудня, а друге – на самому початку січня, розпочавши новий 2024 рік. Співрозмовник каже, що наразі в селі 420 жилих домівок.
До січня Ямне вважалося майже «тиловим» селом у Великописарівській громаді, адже воно розташоване далі від кордону — кілометрів за 14. Така відстань для прикордоння /1 це суттєво! Саме в Ямному планувалося проводити шкільні спортивні ігри «Пліч-о-пліч», ініційовані президентом України. Та не судилося: напередодні проведення заходу ворог вдарив по селу чотирма С-300. Дві з них вибухнули біля школи, зробивши її непридатною для функціонування
Стало небезпечно жити і в Ямному. Тому люди почали виїжджати. Так, пані Наталія з чоловіком домовилися про ночівлю у родичів: приїздитимуть до них увечері, а зранку повертатимуться назад додому. Дехто вирішив питання з виїздом більш кардинально: з речами та надовго.
Замислилися над ціною власного життя та життя своїх дітей і ті, хто категорично відмовлявся покидати домівку. Так, наприклад, в січні ми писали у «Ворсклі»про двох 8-річних двійнят Катю та Артема, які мешкають в селі Олександрівка, на самому «нулі». Хоча кордон проходить практично в городах, у батьків наших маленьких героїв була чітка позиція — жити у своєму домі, бо хто їх чекає на чужині?! Хлопчик з дівчинкою за два роки війни жодного разу не відійшли від двору, бо будь – якої миті може «прилетіти».
Але події в Ямному змусили маму двійнят різко змінити власну думку і розставити пріоритети на користь дітей. Жінка з сином та донькою приїхали в Суми до родичів. Буквально на пару днів. Але коли Ямне обстріляли і наступної ночі, і всі гради летіли через хату наших героїв, то жінка передумала повертатися на буремне прикордоння. Принаймі поки що. На запитання, чи сподобалося дітям в так званих тилових Сумах (тут вони вперше в своєму житті), та чи щасливі вони від здійснення заповітної мрії — побувати в справжньому кафе і з’їсти картоплі-фрі, співрозмовниця відповіла, що Катя та Артем все одно рвуться додому. Адже вдома – найкраще!
Оксана Ковальова
