Третій рік поспіль у прикордонній Великописарівській громаді організовують фестиваль борщу. У зв’язку з початком повномасштабної війни змінюють формати та місце, але намагаються зберегти традиції.
Червоний борщ, пампушки, сало з часником, деруни та вареники — це не повний перелік того, що презентували учасники фестивалю борщу у прикордонній Великописарівській громаді.
Фестиваль було присвячено воїнам ЗСУ, а все приготоване передали для святкового столі воїнам.
Під українські пісні старостинські округи громади представляли свої страви.
— Борщ по давній українській традиції, — розповіла учасниця фестивалю Алла Кондратьєва, — готували у печі. М’ясо свинини кидали туди, тоді буряк червоний, моркву, картоплю і все клали у чавун і заставляли у піч. Робили зажарку і там воно страва томилася. Закуски — теж в нас поважаються. Готуємо традиційні пампушки з часником, — це обов’язково. Тоді наші грінки з часником добре до борщу смакують, сало з часником. Деруни також смажимо.
— Ми готувались швидко, але їхали довго, поки це місце знайшли, де фестиваль проводиться. заради безпеки не афішували його. Приготування борщу — це справжня українська традиція. Так би мовити, наша культурна спадщина. Тому не повинні ми це забувати, не зважаючи на війну, — вважає учасник фестивалю Сергій Зігунов.
— Свято організовуємо третій рік поспіль, —розповіла голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова. — Уперше фестиваль борщу відбувся у 2021 році.
— З початком повномасштабної війни, а нині ще й під щоденними обстрілами територій громади, змінили місце та формат, але від ідеї не відмовились, — продовжила Людмила Олександрівна.— Вже минулого року війна внесла свої корективи, змінили формат заходу. Частина фестивалю навіть пройшла в он-лайн форматі, заради безпеки земляків. Свої борщі, інші страви учасникипрезентували почергово, щоб не було скупчення. В цьому році ми вирішили зміститися взагалі — вглибину території громади, трохи далі від кордону і ми зварили борщ для воїнім ЗСУ, а потім передати його бійцям, які охороняють кордони. Від традицій відмовлятися не можна. Поки є традиції, поки є народ, поки є Україна, поки є кожен з нас, – вважає очільниця громадиа. — Та й для наших воїнів смачна українська національна страва борщ добре смакуватиме. Хоча ми й так намагаємося урізноманітнювати їхнеє харчування.
Учасники фестивалю представляли свої страви. Все дуже смачне, у всіх свої якісь секрети.
— Скільки борщів сьогодні спробували? — запитуємо в господині святково накритого столу.
— Скільки спробувала? Чотири.
— Який вам найбільше сподобався?
— Звичайно, свій, — розповіла учасниця фестивалю Любов Чуприна.
Ось так, в умовах війни у Великописарівській громаді зуміли й вшанувати українські традиції, і створити кулінарне свято для наших воїнів.
Олена Тягленко
