Ця подія відбулася якраз перед великою війною. Того дня охтирчани і гості міста мали нагоду насолоджуватися високим мистецтвом у щойновідремонтованому залі Охтирського краєзнавчого музею. А за два тижні прийшлося рятувати витвори мистецтва від російських куль, ракет і авіабомб. Багато робіт постраждало. І це вже нова історія про нашу боротьбу. А сьогодні згадаємо, яким був наш світ до війни.
Чи бачили ви, як наша Ворскла змійкою в’ється, а чи як Замкова гора віддзеркалюється в найчистіший річці України? Можна, звісно, податися влітку в Куземин, та й помилуватися тими неймовірними краєвидами… А можна просто зараз завітати в краєзнавчий музей і отримати заряд позитиву від тої краси, відтвореної на полотнах.
12 лютого 2022 року в охтирському краєзнавчому музеї – свято , відкриття виставки живопису та скульптури «Сузір’я творчих». Свої роботи представили чотири художники Сумщини: Сергій Степанов, Олег Прокопчук, Олександр Яловенко та Віктор Конотопський. На полотнах майстрів – краєвиди Сумщини, зокрема, наше село Куземин, величні постаті України, квіти, сюжети із буденного життя, макети скульптур. В центрі виставки – бюст Івана Багряного ( Олег Прокопчук) і полотно «Жито» із триптиху «Земля»(Віктор Конотопський).
Ініціатор нинішньої виставки охтирський художник Сергій Степанов. Виставки його картин у нашому музеї були й раніше, цього разу він вирішив запросити своїх сумських колег. Тож давайте познайомимось із сузір’ям творчих.
СЕРГІЙ СТЕПАНОВ, член НСХУ. Багатьом охтирчанам подобаються його мальовничі пейзажі. Також відомі його полотна із циклу авангадно-архаїчних робіт на скіфську тематику. Роботи нашого земляка зберігаються в Сумському художньому музеї ім.. Н.Онацького, у Львівському національному музеї ім.. А.Шептицького, Охтирському краєзнавчому музеї, у Спілці художників м. Глівіце (Польща), Словацькому національному музеї Українська культура» (м.Свідник), українському культурному центрі м. Пряшів, в росії, Латвії, США, Німеччині.
ОЛЕГ ПРОКОПЧУК, Заслужений художник України, член НСХУ, працює в царині монументальної станкової скульптури, модельєрної пластики, акварелі, олійного живопису. Творчий доробок Олега Григоровича – десятки пам’ятників, меморіальних дошок і барельєфів: Івану Кожедубу, Давиду Бурлюку, Олександру Олесю, Пантелеймону Кулішу, Дмитру Бортнянському, жертвам Голодомору. Брав участь у відновленні пам’ятника І.Г.Харитоненку. Пам’ятник афганцям в Охтирці – також робота Олега Прокопчука.
ОЛЕКСАНДР ЯЛОВЕНКО, член НСХУ, художник-оформлювач, Його картини зберігаються в Конотопському музеї, Качанівському музеї ім. Тарновського, Білопільському краєзнавчому музеї, Сумському художньому музеї ім. Н.Онацького та приватних колекціях в росії, Польщі, Німеччині, Італії та інших країнах.
ВІКТОР КОНОТОПСЬКИЙ, професійний художник, брав участь в обласних та республіканських виставках, Всеукраїнському проекті «Українці в світі», лауреат мистецької премії ім.Кізенка. Займається живописом і графікою. Твори Віктора Конотопського зберігаються у Сумському художньому музеї ім.. Н.Онацького, краєзнавчому музеї, а також у приватних колекціях України, Польщі, росії, Німеччини, Англії, Канади, Франції, Італії, Ізраїлю, США і країн Африки.
МИ МАЄМО ПРЕКРАСНЕ
Такими словами представила роботи сузір’я творчих директорка краєзнавчого музею Людмила Міщенко. Подякувала Сергію Степанову за співпрацю. Пан Сергій поділився спогадами: «Три роки ми формували цю виставку. Спочатку презентація відбулася в Лебединському художньому музеї. Прийшла черга й до Охтирки. Прикро, що художній музей в Охтирці поки що фата-моргана».
Сумські митці не вперше на Охтирщині. У 2017-18 роках були на пленері в Куземині, де зробили багато етюдів. Минулого року виставлялися в Охтирському РБК. І ось куземинські мотиви на їхніх картинах в краєзнавчому музеї.
Олександр Яловенко: « Інколи приходить думка , навіщо я це роблю? Щоб люди дивились і раділи. Кожна робота для мене дорога, наче дитина. Та все ж приємно дарувати людям радість. Запам’ятався пленер в селі Куземин. Там природа інша і повітря не таке, як в Сумах. Там шалена енергетика, яка надихає, яка не полишає надовго. Свою картину «Ворскла. Вид із Замкової гори» дарую охтирському краєзнавчому музею. Та вважаю, що в Охтирці давно пора створити художній музей. У вашому місті є молоко, масло, нафта, повинні бути і картини».
Віктор Конотопський: «Там, у Куземині, здається, що наші предки існували вічно, навіть до скіфського періоду. Хотілося б ще там побувати, для художника потрібно хоча б тиждень на пленері. Охтирка вражає своїми величними соборами. Місто розвивається, та про культуру не треба забувати, теж розвивати».
Олег Прокопчук: «Власне кажучи, мене найбільше захоплюють величні постаті Сумщини. Два роки тому відкрив для себе Івана Багряного, зрозумів, що ця людина – неординарна особистість. Зробив його композиційний портрет, бюст. Вважаю, що в Сумах повинен бути пам’ятник Багряному. Він на це заслуговує, бо все життя боровся за Україну».
ОЛЕКСАНДР КАПІТОНЕНКО, голова правління фундації ім.. Давида Бурлюка приїхав підтримати своїх колег, « Я був гостем в Охтирці на святкуванні ювілею Івана Багряного. З теплотою пригадую події того часу в Охтирці, Куземині, Сумах. Потрібно, щоб і надалі продовжувалася наша співпраця». Пан Олександр подарував музеєві книгу від громади українців з Воронежчини.
ГОСТІ ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Виставкова зала цього дня гамірна і переповнена. На презентацію завітали друзі музею, шанувальники мистецтва, дорослі й діти, вихованці дитячої художньої школи та учні ліцею.
Іван Григорович Шаповал: «Хочу всім поклонитись, що мистецтво живе».
Олександр Науменко: «Я дуже щасливий сьогодні від того, що можу дивитися на витвори мистецтва наших земляків. Це ніби випити кухоль кришталево чистої води».
Римма Мироненко: « Ми вельми вдячні, що ви створили нам таке свято і ще й подарунки. Ми в свою чергу даруємо вам витвори нашого пивоварного мистецтва».
Учасники презентації знайомились із мистецтвом, спілкувались, фотографувались і… мріяли про майбутній художній музей…
«Сьогодні в музеї свято, багато людей, а завтра, післязавтра, через тиждень тут буде пусто. Нашим людям це не цікаво. Охтирці художній музей не потрібен», – така вбивча фраза прозвучала після свята. І не дає спокою…
РЕЗЮМЕ
Так, фраза дійсно виявилася вбивчою, наче напророкувала людина. І в той же час народна мудрість права: «Те, що маємо не цінуємо, а втративши – плачемо». Добре, що майже всі музейні цінності вдалося зберегти, та ще й оцифрувати. Музей колись відремонтують. Охтирці музей потрібен!!! Як же без нього?
Але ось, що турбує мене ось уже більше місяця – «Крик». Так виглядає дерев’яна скульптура із «Саду українських пісень і байок». Це була подія 1996 року. Студенти мистецьких ВУЗів створили в Охтирці таке диво. Роками ніхто їх не доглядав і скульптури втрачають вигляд і стійкість. От цей казковий герой упав і лежить під снігом у самому центрі міста. У норвезького художника Едварда Мунка є картина «Крик». Хто бачив цей твір, чує той самий пронизливий звук, що передає безвихідь… А навколо – святкові інсталяції. Вихід повинен бути.
Валерія Бакуліна
