На Харківщині загинув військовослужбовець з Кириківки Микола Стеблянко. Життя стрільця – помічника гранатометника обірвалося 21 грудня 2023 року під час штурмових дій з боку противника в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області. Йому назавжди залишиться 44 роки.
Ми поспілкувалися з колективом аварійно-диспетчерської служби Охтирського відділення Сумської філії «Газмережі», де воїн-герой працював тривалий час, і колеги з сумом поділилися з нами своїми теплими спогадами про загиблого.
— Він був доброю та світлою людиною, 16 років пропрацював слюсарем, відповідально виконував свої професійні обов’язки, — так характеризує його майстер підприємства Андрій Целуйко.
А диспетчер Валентина Черкашина згадала ті дні, коли 27- річний Коля вперше прийшов до них в якості слюсаря внутрішньобудинкової служби.
— Добрий такий хлопець був, — розповідає нам Валентина Іванівна. — Ніколи нікому не суперечив. Яку б роботу йому не давали — робитиме до тих пір, поки не зробить. У вільний час займався електрикою — це в нього дуже виходило. Що в кого зламається чи вийде зі ладу — Микола все полагодить. Розбирався він і в комп’ютерах, тому ми до нього завжди зверталися за допомогою, коли щось ставалося з технікою чи було незрозумілим.
Жив з мамою, але два роки тому вона померла, і Коля залишився сам. Обожнював ходити до лісу та збирати гриби. Любив читати: був ерудитом. Вродливий, сильний, розумний. А от одружуватися не поспішав, може через сором’язливість потрібних слів нікому не казав.
Коли почалася війна, Микола Стеблянко мав право на “броню” від мобілізації як працівник критичної інфраструктури. Але він її навмисне не брав: мовляв, якщо всі відмовляться йти до війська, то хто ж країну захищатиме?
Змістовні подробиці з життя загиблого ми дізналися й від його колеги Ольги Болотної, яка підготувала цілу розповідь — теплий спомин від усього колективу підприємства.
Так, в далекому 2007 році Микола Стеблянко прийшов працювати до Кириківської газової дільниці, обравши посаду слюсаря з ремонту внутрішньо-будинкового газового обладнання. Кириківська газова дільниця на той час була структурним підрозділом Охтирського управління по експлуатації газового господарства. Основний вид діяльності дільниці — забезпечення безаварійного та безперебійного постачання газом житлових будинків, промислових та комунально-побутових підприємств.
Ось ця відповідальна робота й лягла на плечі молодого спеціаліста. Тому що всі абоненти чекали Колю – Миколу Васильовича. Згідно до посадових обов’язків, потрібно було щорічно обходити кожну газифіковану оселю. І не тільки для того щоб провести інструктаж з безпечного користування газом у побуті, а й перевірити роботу обладнання – справність газових приладів, перевірити щільність газопроводів, відсутність і наявність витоків газу. Після візиту Колі в оселях було тепло і затишно!
З роками структура Кириківської газової дільниці змінювалася, змінювалися і працівники. Після прийняття Закону України «Про ринок природного газу» відбулися зміни в АТ «Сумигаз», що не оминуло й Охтирське управління, і в 2016 році таку структурну одиницю, як Кириківська дільниця реструктуризували. Багато хто з працівників-газовиків не витримав змін — звільнився. А Микола Васильович залишився. Та й хто б його відпустив — такі працівники на вагу золота!
Так як в селищі Кириківка залишилась працювати аварійно диспетчерська- служба Охтирського відділення Сумської філії «ГАЗМЕРЕЖІ», що працює позмінно у складі чотирьох бригад, до однієї з них і увійшов Микола Стеблянко. Ось так, від слюсаря-обхідника, слюсаря по ремонту внутрішньо-будинкового газового обладнання, слюсаря по експлуатації та ремонту газового устаткування, дослужився до посади слюсаря-аварійника. А це вже зовсім інша відповідальність.
Нажаль, реалізувати себе в новій професійній якості Миколі Васильовичу судилося не довго: його життя забрала війна. В пам’яті колег та пенсіонерів газової служби він назавжди залишиться Людиною з великої літери.
Кириківська громада, зокрема підприємство, на якому працював Микола Стеблянко, достойно та з усіма почестями провели його в останню путь. Поховали загиблого захисника на місцевому кладовищі.
Оксана Ковальова
