Сирени не стишили їхнього азарту, а розбомблені стадіони не зупинили тренувань. У той час, як мільйони українців шукають безпеки, ці діти шукають перемоги. Від прикордонної Великої Писарівки до Охтирки й Тростянця, попри дистанційний формат занять та віддаленість від дому, вихованці Великописарівської Дитячо-юнацької спортивної школи продовжують писати свою спортивну історію.
КРІЗЬ ТЕМРЯВУ ВІЙНИ – ДО СВІТЛА ПЕРЕМОГ
Осінній ранок у звичайномупарку. Стежками між дерев біжить гурт школярів: чути ритмічні удари кросівок по вогкій землі, десь неподалік зграя горобців здіймається у повітря. На узбіччі з секундоміром стоїть тренер Григорій Рибалка й вигукує:
— Тримаємо темп! Ще коло!
Діти, обтираючи спітнілі обличчя, знову вишиковуються на старт. Це не звичний стадіон, а алеї парку, але саме тут зараз їхня арена.
Поруч, на рівному відрізку дороги, Олег Перепелиця збирає групу лижників. Показує, як тримати корпус, як правильно відштовхуватися. Його вихованці вправно ковзають на лижоролерах, вигинаючи доріжки між деревами. Від азарту у повітрі стоїть легкий гул.
— Це хороша можливість для дітей не думати про сьогоднішні події і зосередитися на розвитку фізичних здібностей, — каже Олег Васильович, дивлячись на Дмитра Олефіренка, чемпіона області з кросу, та Ірину Шевченко, яка вже стала шестикратною чемпіонкою України серед юніорів, а з 2024 року — ще й серед дорослих.
Теж вихованка пана Олега, Вікторія Кириченко, пробігає повз, відпрацьовуючи рівність дихання. На її плечах — сліди десятків стартових номерів.
— Я не жалкую, що колись спробувала себе у спорті. Якби не лижі, то не побачила б під час війни ні Словенії, ні Німеччини, ні Австрії. А так і в Європі побувала, і пів України об’їздила. Для мене спорт — це нові можливості. І так може кожен, — ділиться вона, переводячи подих.
Єгор Кулик тим часом тренується друзями на невеличкому майданчику.
— Мої перемоги — це заслуга і мого тата, Максима Кулика, який прищепив мені любов до спорту, — з гордістю каже юнак. — Ми — спортивна сім’я, бо легкою атлетикою займається і моя молодша сестричка Катруся. Радий, коли своїми перемогами вдається нагадати, що рідна Великописарівська громада існує.
СПОРТ ЯК ЛІКИ ДЛЯ ДУШІ
На лавці сидить Олександр Гладченко. Він уважно стежить за двома синами — п’ятикласником Олексієм та другокласником Мирославом. Хлопці долають відрізок у кількасот метрів, важко дихають, але очі їхні сяють.
— У березні минулого року я перевіз сім’ю із прикордоння у безпечніше місце. Сини довго не могли адаптуватися, були наляканими. А коли почали відвідувати спортивну секцію з лижних гонок у Олега Перепелиці, вони стали впевненішими, організованішими, спокійнішими, — розповідає батько. — У них помітно зменшилося почуття страху.
Задоволено усміхається й директор ДЮСШ Григорій Рибалка:
— Наші хлопці та дівчата не пасуть задніх. Вони готові боротися за кожну секунду, доводячи, що наша школа витримки — одна з найкращих!
ШЛЯХОМ ДО ПЕРЕМОГ
Юні спортсмени Великописарівської ДЮСШ продовжують тренуватися у Тростянці, Охтирці, Кириківці, Рябині та інших населених пунктах. Допомагають їм у цьому невтомні тренери з багаторічним досвідом: Григорій Рибалка, Максим Кулик, Олександр Дейкун, Олег Перепелиця, Сергій Гапоненко. Їхні заняття розписані буквально по годинах для майже восьмидесяти дітей.
Тренерка ДЮСШ Світлана Яночкіна нагадує: протягом 2025 року відбулося шість місцевих змагань (футзал, кроси, лижні гонки), які об’єднали понад 150 учнів із Великої Писарівки, Кириківки, Охтирки та Тростянця.
Результати вражають. У чемпіонаті Сумської області з легкої атлетики спортсмени вибороли три перші, два других та два третіх місця. Серед переможців — Єгор Кулик (400 м), Ярослав Молчан та Дмитро Олефіренко (800 м).
На першості з лижеролерів у Тростянці кращими стали Вікторія Кириченко (1 місце), Анастасія Кириченко та Артем Тихоненко (2 місця).
У легкоатлетичному триборстві в Охтирці першими були Владислав Сядра та Мілана Шейко.
На всеукраїнському рівні — 13 змагань, п’ять других і п’ять третіх місць. Єгор Кулик виборов два срібла в естафеті на чемпіонаті України у Кропивницькому. Ярослав Молчан та Єгор Кулик стали призерами на 800-метрівці в Івано-Франківську. Владислав Сядра посів загальне 3 місце серед юнаків 2014 р.н. та молодших у «Фестивалі легкоатлетичного триборства». А в Чорноморську він виборов срібну медаль у командному чемпіонаті України.
За високі досягнення у 2024–2025 навчальному році Великописарівська селищна рада призначила стипендії Владиславу Сядрі, Олександрі Мальцевій та Ярославу Молчану.
РАЗОМ — НАВІТЬ НА ВІДСТАНІ
Увечері, коли темніє й іноді вмикаються ліхтарі, діти збираються на онлайн-заняття. На екрані видно: хтось у Тростянці стрибає через скакалку, хтось в Охтирці робить вправи на розтяжку, а хтось у Кириківці біжить місцем просто в парку. Максим Кулик коригує кожен рух:
— Молодці! Ще хвилина!
А заступник голови Великописарівської громади Володимир Леонов говорить:
— Сьогодні спорт для наших дітей — це не просто тренування чи змагання. Це шлях відродження і віри.
СПОРТ — ЯК ОСНОВА МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я
Коментар психологині Ірини Машніцької:
— Спорт у час війни — це не лише про фізичну підготовку, це про відновлення внутрішньої сили, про віру і про любов до життя. Коли дитина продовжує тренуватися, навіть під звуки сирен чи далеко від дому, — це прояв справжнього патріотизму. Вона не здається, вона живе, розвивається і тим самим підтримує країну.
З точки зору психології, регулярні заняття спортом суттєво зміцнюють ментальне здоров’я дітей. За даними досліджень ЮНІСЕФ та ВООЗ, діти, які займаються спортом щонайменше тричі на тиждень, на 40% рідше мають ознаки тривожності та депресії. Вони швидше адаптуються до стресових ситуацій і вдвічі частіше демонструють впевненість у власних силах.
В умовах війни це має особливе значення: спортивна активність допомагає дітям зберегти відчуття стабільності, впорядковує їхній день і дає змогу спрямовувати енергію в конструктивне русло. У кожному тренуванні — не лише рух тіла, а й рух до спокою, до самоповаги, до Перемоги.
Спорт робить наших дітей міцними не лише фізично, а й духовно. Бо ті, хто вчаться долати дистанції, — вчаться долати й життєві випробування.
Олена ТЯГЛЕНКО
Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Висловлені погляди є винятково поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію Фундації Ірондель або ІРМІ.
