Кажуть, що жіночої дружби не буває. А чи це так насправді? Чоловіки, наприклад, вважають, що всі жінки — це суперниці, і що вони завжди конкурують за чоловічу увагу, за те, хто вміє краще по моді одягатися чи приготувати найсмачніший борщ. А що з цього приводу думають жінки?
ЇХ ОБ’ЄДНАЛИ СПІЛЬНІ ІНТЕРЕСИ
А ось у Кириківській громаді Охтирського району жінки дружити вміють. Серед таких — Валентина Підгайна, Віра Воробйова, Олена Коваль і Любов Підгурська. Це — звичайні пенсіонерки, і в їхньому віці не потрібно вже ходити на роботу, доглядати за малими дітьми, а любов до життя спонукає не сидіти на місці. Тож вони не замкнулися в собі, а знаходять заняття для душі і стараються бути корисними для інших. Усі вони знали одна одну вже давно, але останнім часом між ними зав’язалася особлива дружба, тож вони стали спілкуватися тісніше.
Під час війни кожен намагається не падати духом, триматися задля нашої перемоги і наших захисників, приносити користь. А разом завжди легше відволікатися від негарних думок, тож жінки радіють кожній зустрічі, щоб полегшити собі життя. Усі вони колись працювали у різних сферах діяльності, а сьогодні їх об’єднали спільні інтереси, тож вони знайшли себе для приємних спілкувань.
Олена Коваль, яка проживає в Кириківці, раніше була учасницею художньої самодіяльності Заводського клубу, а потім якось її запросили в Іванівський заклад культури, де музичним керівником Олександр Нізовцев, і вона погодилася. Там пані Олена зустріла Віру Воробйову і Валентину Підгайну, які проживають в Іванівці, а Любов Підгурська з Кириківки приєдналася до них дещо пізніше. Зараз пані Любов виїхала до Люботина Харківської області, але це ніяк не вплинуло на жіноче спілкування.
ПОДРУГ НЕ ЗРАДЖУЮТЬ!
Любов Підгурська, не зважаючи на відстань, за першим покликом подруг, мчить до них, щоб разом вирішувати якісь заплановані справи. Подруги шуткують із приводу того, що, мовляв, не близький світ їй щоразу приїжджати, але пані Любов говорить: «Хіба ж я можу покинути своїх подруг?!» Тож тоді збираються разом, починають розучувати нові тематичні пісні до різних свят чи дат і вирішують усілякі нагальні справи. Часто чоловік Віри Миколаївни їм у цьому допомагає, коли збираються вдома, забезпечує музичний супровід. А після репетиції вони спілкуються на різні теми, які їх цікавлять. А це — про пісні, побут, дітей і, звичайно, сьогодення. У кожної пенсіонерки — своя родина, свої турботи. Війна особливо об’єднала жінок, тож кожна намагається бути корисною задля перемоги. Події в Україні багатьох людей змусили озирнутися навколо себе, подивитися іншими очима, переосмислити деякі речі, тому є про що поговорити. І, звичайно ж, як у всіх жінок, не буває без місцевих пліток про те, хто народився, хто оженився, кого покинула дружина або чий чоловік подався у прийми. Без таких новин жодна жінка не обходиться.
НЕ ЗРУЙНУВАТИ МІЦНІ СТОСУНКИ
У колі подруг лідером вважають Віру Воробйову. «Вона у нас як головний організатор важливих процесів, дає всім заряд бадьорості і надихає на всі добрі справи, — розповідає Олена Коваль. — Ми спершу у всьому з нею радимося, бо мудрості у Віри вистачає на все. Тільки-но підкинемо якусь ідею, а вона підхопить, доповнить — і виходить хороший результат».
Свята подружки стараються відзначити теж разом. Нехай сьогодні вони не такі веселі, як раніше, але ж це — невід’ємна частина нашого життя, і так було до війни. Забувати ж про це не варто. Ось, наприклад, у трьох із них Дні народження взимку: у Валентини Підгайної — 24 січня, у Віри Воробйової — 14 лютого, а 15 лютого — у Олени Коваль. Лише Любові Підгурській подруги святкуватимуть влітку, 30 червня. Тож усі одна одну вітають, стараються хоч чимось порадувати. І обов’язково кожна з господинь на свята вигадує, як пригостити подруг чимось смачненьким.
Слід зазначити, що ні в кого з жінок немає заздрощів, які здатні зруйнувати навіть найміцніші дружні стосунки. Конкурувати в чомусь їм уже ні до чого, бо той період життя вже минув, тож вони стараються ділитися радощами, а в скрутну хвилину підтримують одна одну. Жінки вже у тому віці, коли діти виросли і мають власні сім’ї, а їм, пенсіонеркам, ще хочеться комусь віддавати свою увагу і тепло, хоч якось прикрасити свої будні.
Тож нехай жіноча енергія ніколи не згасає, і таким дружнім стосункам не буде кінця.
Олена ТЯГЛЕНКО
