Нелегко вимушеним переселенцям далеко від дому. У кожного — свої тривоги, клопоти й сумні спогади. Але на новому місці небайдужі люди часто просто не дозволяють нашим землякам залишатися наодинці зі своїми проблемами. Запрошують на концерти, до музеїв і бібліотек, а інколи — просто за стіл, поговорити про життя та врожай.
Вимушений переселенець із Великої Писарівки Віктор Повстян зізнається, що навіть удома не відвідував стільки концертів та інших культурних заходів, як тепер у Грунській і Комишанській громадах.
Працівники культури постійно запрошують його та інших переселенців із Великописарівщини на різноманітні події. Це допомагає людям не замикатися у своїх переживаннях, знаходити нових знайомих і хоча б ненадовго відволікатися від сумних думок.
Цього разу культурна програма пана Віктора розпочалася з відвідин музею у Малопавлівському будинку культури.
Після знайомства з минулим настав час подумати і про майбутнє. Місцевий житель запросив гостя обговорити секрети землеробства та городництва.
У гостях, говорить пан Віктор, він відчув себе наче вдома: на столі лежала свіжа «Ворскла», поруч чекали помідори, а розмова точилася неквапливо й по-господарськи.
Щоправда, трохи згодом вона помітно пожвавішала.
Сталося це після того, як господар пригостив гостей виноградним соком з урожаю 2025 року. Причому особливо наголосив, що виноград був вирощений саме на лівій стороні городу.
Мабуть, правий бік дає врожай для інших, не менш поважних гостей.
Разом із ще одним переселенцем із Великої Писарівки Віктор Повстян згадував минуле, розповідав про рідний край і планував повернення додому після нашої Перемоги.
А поки що в найближчих планах пана Віктора — стати читачем Малопавлівської бібліотеки. Там у його розпорядженні будуть книжки, періодика і, звісно ж, підшивка «Ворскли».
Бо де є земляки, щира розмова, свіжі помідори та рідна газета — там уже трохи пахне домом.
Навіть якщо виноград для соку виріс не у Великій Писарівці, а на лівій стороні малопавлівського городу.
Читайте також
