Під час перебування в Охтирці голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко зустрівся з учасниками щотижневої акції «Не мовчи — полон вбиває», яка проходить у місті щосуботи.
Нагадаємо, що такі акції часто об’єднують і родини військовополонених, і родини зниклих безвісти. Особливо зараз, коли в багатьох випадках немає підтвердження: людина перебуває в полоні, загинула чи вважається зниклою безвісти.
Для багатьох родин ці акції давно стали не просто способом нагадати про своїх рідних, а чи не єдиною можливістю бути почутими. Люди виходять із фотографіями синів, чоловіків, братів, які роками перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.
Серед учасниць акції — жителька Великої Писарівки Надія Скрипник. Її син перебуває в полоні вже не перший рік.
Жінка зізнається: найважче — це невідомість і відчуття, що про полонених починають говорити менше.
Під час зустрічі вона висловила стурбованість тим, що обміни полоненими останнім часом відбуваються рідше, та попросила Сергія Томіленка зі свого боку не давати суспільству забути про українських військовополонених.
— Ми боїмося тиші. Бо коли про полонених перестають говорити — це дуже страшно для родин, які чекають, — говорили учасники акції.
Сергій Томіленко зазначив, що українські журналісти солідарні з родинами полонених і підтримують такі акції в різних містах України.
— Журналісти добре розуміють силу публічності. Поки про людей говорять, поки їхні імена звучать — про них пам’ятають. І наше спільне завдання — не дозволити суспільству звикнути до чужого болю, — наголосив голова НСЖУ.
Під час перебування на Охтирщині Сергій Томіленко також зустрівся з військовослужбовцями 50 артилерійської бригади. Серед них був і військовий капелан, з яким відбулася схвильована розмова про сьогодення українських воїнів, моральну підтримку військових та службу на передовій.
Саме цього дня в Охтирці прощалися із загиблим воїном Олександром Скориком. Чин поховання за полеглим захисником провели військовий капелан разом із отцем Андрієм.
Поховали героя на Алеї Слави.
Для прикордоння такі дні давно стали болючою реальністю. Тут поруч живуть біль втрати, надія на повернення полонених і постійне очікування звісток від рідних.
Читайте також:
— історії військових у рубриці «Наші герої»
— новини Охтирщини
— матеріали про життя прикордоння
