Британські волонтери на Охтирщині передали допомогу прикордонникам та випадково допомогли «Ворсклі» доставити газету читачам прикордоння Сумщини.
Бувають історії, які починаються зовсім буденно — з дороги, газети для читачів і пробитого колеса. А потім розумієш, що запам’ятаєш їх надовго через людей, які випадково опинилися поруч у потрібний момент.
Того дня ми везли свіжий номер «Ворскли» читачам прикордоння Сумщини. Попри все — дрони, обстріли, небезпеку — люди чекають газету. Для когось це новини, для когось — шматочок звичного життя, а для когось просто знак, що про них не забули.
Але на в’їзді, біля бесідки, де колись починався Великописарівський район, ми пробили колесо.
Здавалося б, звичайна дорожня проблема. Та все виявилося складніше — болти були затягнуті так, що колесо не відкручувалося. Допомогу, звісно, можна було б знайти. Люди готові приїхати й допомогти. Але це все — далеко. А далі дорогою вже фіксували активність російських дронів. Про атаки БПЛА на Кириківку та Рябину «Ворскла» вже писала раніше.
І саме в цей момент поруч зупинилися вони.
Саймон Нотінг і Філ Райан — волонтери з Великої Британії, які вже 36-й раз приїхали в Україну допомагати нашим військовим. Разом з ними був і отець Андрій Бринчак, благочинний Охтирського благочиння ПЦУ.
Цього разу британські друзі України привезли для наших захисників уже 36-ту автівку — Range Rover.
Окрім машини, волонтери доставили ноутбуки для різних підрозділів, генератори, водяні помпи, бензопили та багато іншого обладнання для прикордонників, ЗСУ й інших військових, які тримають оборону на Охтирському напрямку.
Через дронову небезпеку волонтерів далі не пропустили. Тож військові самі виїхали назустріч у більш безпечне місце.
Саме там випадково й перетнулися наші дороги.
Поки британці передавали допомогу військовим, а прикордонники вручали їм календар 5 прикордонного загону та свої шеврони на пам’ять, поруч тривала ще одна майже фронтова операція — порятунок колеса редакційної машини.
Отець Андрій крутив ключ. Британські волонтери стрибали на іншому кінці ключа, щоб зірвати намертво затягнуті болти.
Так спільними зусиллями колесо таки вдалося відкрутити.
І «Ворскла» знову помандрувала до свого читача.
Того дня газету доставили.
Але вже потім подумалося: можливо, саме це пробите колесо й урятувало нас. Бо поки ми стояли на дорозі, російські дрони атакували Кириківку та Рябину, били по вежах мобільного зв’язку, пошкодили соціальний автобус, переслідували цивільні автівки.
Війна сьогодні дивно переплітає людські долі. Британські волонтери, український священник, прикордонники, журналісти прикордоння — усі стають частиною одного великого ланцюга підтримки.
До речі, примірник «Ворскли» теж поїхав до Великої Британії — зайняв почесне місце в колекції іноземних волонтерів.
А ми для свого маленького редакційного музею отримали на згадку шеврони британських друзів України.
Сьогодні «Ворсклу» можна передплатити не лише через «Укрпошту», а й у PDF-форматі.
І зараз це особливо важливо для людей, які виїхали з прикордоння, живуть в інших містах чи за кордоном, але хочуть залишатися на зв’язку з рідним краєм.
PDF-версія газети доходить будь-куди, де є інтернет, навіть тоді, коли через війну звичайна доставка стає небезпечною або неможливою.
Передплатити PDF-версію «Ворскли» можна, звернувшись до редакції через сторінки медіа у Facebook або Telegram.
А ми, попри все, й далі намагатимемося довозити «Ворсклу» до своїх читачів — навіть якщо дорога часом починається з пробитого колеса.
Читайте також
