Редакція газети “Ворскла” запрошує до співпраці розповсюджувачів нашого часопису. Бажано, щоб це були люди з досвідом роботи листоношами або соціальними працівниками, але не обов’язково. Головне — комунікабельність та відповідальність. Заробіток залежить лише від результатів вашої роботи щодо передплати видання. Довідки за телефоном 066-71-72-898.
З другого півріччя “Укрпошта” знову скоротила листоношів. мабуть останніх, бо вже більше нікого скорочувати, інаше представники установи зникнуть взагалі у нашій місцевості. Обобливо болюче це б’є по прикордонню, що й так часто відрізане від великого світу.
У нас раніше пересувне відділення “Укрпошти” приїжджало до зруйнованого мосту і передавало періодичні видання, листи через місцеву листоношу. А вже та розносила все це землякам. Тепер пересувне віділення обіцяє доставляти кореспонденцію своїми силами. На запитання голови Великописарівської громади Людмили Бірюкової, яка намагалася зберегти місцевого працівника “Укрпоти”, яким чином “пересувка” це буде робити, отримали відповідь: “Будемо їздити в Дмитрівку та Братеницю в об’їзд, через Богодухівський район”.
Чи є здоровий глузд в організаторів такої логістики і яка економічна доцільність витрачати пальне, “вбивати” автівку по бездоріжжю і головне — не доставляти вчасно пошту, бо за таких умов це просто неможливо?! Але про який здоровий глузд можна говорити стосовно організаторів “геніальної” реформи від “Укрпошти”. Через неї місцеві люди (листоноші) на селі, де й так брак робочих місць, втратили роботу, а обіцяна якість послуг виявилася примарною.
Місцеві листоноші знали кожного передплатника в обличчя, їм довіряли, земляки були впевнені, що якщо чомусь не сьогодні, то завтра рідна їм поштарка обов’язково принесе газету і обов’язково додому, а не залишить десь в магазині, сільраді, а то й просто на вулиці, як це роблять часто працівники пересувних відділень. Хоча свого часу керівник “Укрпошти” пан Смілянський урочисто обіцяв, що “пересувки” будуть доставляти газети особисто кожному передплатнику, такого не було жодного разу. Тому люди й відмовляються від передплати, бо непросто упіймати пересувну автівку з забрати в неї свою газету. А немає передплати, немає й доходу від неї. Але простіше випустити та погасити чергову поштову марку, ніж бути справжнім менеджером і налагодити роботу пересувних відділень, щоб вона приносила прибуток, або, що найкраще, повернути місцевих листоношів.
Згадую, як одного разу бригада пересувного відділення замість того, щоб розвозити газету та приймати передплату, з’явилася в редакцію “на розборки” через те, що в прикордонниому селі наша, стороння для пошти людина, зайнялася передплатою. Після запитання, скільки поштарі передплатили в цьому селі газет на наступний місяць, почув, що всього дві, бо люди відмовляються. На це відповів, що після завершення офіційної передплати, після 20 числа місяця, а саме після цього почала працювати наша людина, щоб уникнути претензій від поштарів, всього за один день передплатила 25 екземплярів газети (в селі, де близько 50 жителів). Пересувники мовчки встали й пішли.
Це приклад того, що може зробити місцева листоноша і які результати роботи пересувних відділень.
Поки що нам залишається розраховувати на власні сили та спробувати оранізувати місцеву доставку газет. Будемо звертатися до керівників громад, щоб можна було задіювати для доставки соцільні автобуси, поспілкуємося з підприємцями з сел, щоб газети можна було гарантовано забирати в їхніх торговельних точках.
Чекаємо й на ваші ідеї, шановні передплатники “Ворскли”.
Олексій ПАСЮГА
