В умовах війни з росією ми постійно знаходимось під впливом потоків інформації з медіа, соцмереж або «сарафанного радіо» як нібито чи не єдиного надійного джерела «правдивих» новин. Але для деморалізації нашого суспільства в українському інформаційному просторі часто з’являються кремлівські наративи та меседжі, що маніпулюють громадською думкою.
Серед форм протидії ворожим інформаційно-психологічним операціям (ІПСО) або попросту – спланованим діям із поширення пропаганди, дезінформації, фейків чи маніпуляцій, завдяки яким рашисти посилюють психологічний удар на українців та намагаються підірвати країну ізсередини, є дотримання стандартів журналістики представниками вітчизняних медіа, постійне вдосконалення громадянами знань із медіаграмотності. І будь-яка людина повинна мати доступ до правдивої, точної та якісної інформації, на основі якої самостійно прийматиме рішення щодо своїх наступних дій у тій або іншій ситуації.
Та чи дотримуються сумські медіа стандартів журналістики і чи вчать вони своїх читачів/глядачів/слухачів як захиститись від фейкових новин? Що загалом робиться для підвищення медіаграмотності та критичного мислення мешканців Сумщини в непростий для країни час? Чи є системність у цій роботі та чи протидіє вона в регіоні ворожим ІПСО? Спробуємо розібратися в цих питаннях за допомогою експертів.
Що говорить влада?
Начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської облдержадміністрації – обласної військової адміністрації Сергій Над’ярний наголошує, що в умовах війни особливо важливо свідомо сприймати і критично оцінювати інформацію, аналізувати, розуміти та відділяти реальність від ілюзії дійсності. І саме недостатність інформації часто слугує передумовою для поширення ворожих ІПСО у суспільстві. Тож серед головних принципів діяльності Сумської ОВА в інформаційному просторі він називає оперативну та системну комунікацію.
«Це щоденне інформування жителів області про безпекову ситуацію, постійне проведення роз’яснювальної роботи щодо суспільно значимих тем і важливих питань державної та регіональної політики в умовах війни. Наразі для якісної комунікації Сумська ОВА використовує і офіційний сайт, і власні сторінки та канали у Facebook, Telegram, WhatsApp, платформі YouTube, активно співпрацює з місцевими медіа», – уточнює посадовець.
За його інформацією, саме для цього було створено й офіційний медіа-центр Сумської ОВА, де щотижня його спікерами виступають експерти, представники різних органів місцевої влади, кіберполіції, військового командування тощо.
«Нам вдалося налагодити досить тісну комунікацію з представниками всіх служб на території Сумщини, аби забезпечити в регіоні єдину інформаційну політику під час війни. Відтак в умовах протидії поширенню дезінформації, фейкових новин, спроб дестабілізації в суспільстві та для підвищення медіаграмотності жителів Сумщини медіа-центр виступає потужним майданчиком, де можна отримати достовірну, перевірену і головне – офіційну інформацію та коментарі», – заявляє Сергій Над’ярний.
Крім того, за його словами, ефективною у протидії негативному інформаційно-психологічному впливу російської федерації на населення Сумської області є співпраця з фахівцями Центру протидії дезінформації при РНБО, а також Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики України.
«Зазначена спільна робота проводиться з метою спростування у медіапабліках фейкових новин, нівелювання російських наративів тощо. Офіційна інформація від Сумської ОВА, що розміщена на публічних ресурсах, є нашою ефективною зброєю в інформаційній війні, яку ми постійно ведемо з ворожою пропагандою. Тож можна говорити про системність у цій роботі. Щоденна та оперативна комунікація, подання верифікованої дезінформації та антифейкових публікацій допомагає користувачам соціальних мереж і Telegram-пабліків аналізувати ситуацію та формувати критичне мислення, співставляти факти, перевіряти інформацію і розрізняти фейки», – уточнив начальник профільного управління обласної влади.
Тим часом на офіційних сайтах ОВА, Сумської міської та Сумської обласної рад про медіаграмотність, як сукупність знань, навичок та умінь, що дозволяють людям аналізувати та критично оцінювати інформацію, згадувань обмаль. Хоча, на мою думку, під час війни мають працювати всі рівні захисту громадян, щоб протистояти агресивній кремлівській інформаційній машині. Цьому може сприяти, хоча б, розвиток інтернет-технологій та доступність соцмереж.
Наприклад, з метою об’єднати зусилля держави, громадського сектору, міжнародних організацій та медіаспільноти задля покращення рівня медіаграмотності українців три роки тому був заснований національний проєкт з медіаграмотності Міністерства культури та інформаційної політики України “Фільтр”. На сайті проєкту регулярно і широко подаються корисні матеріали на заявлену тему. У травні цього року ОБСЄ навіть відзначила “Фільтр” як успішний урядовий проєкт із розвитку медіаграмотності серед країн-членів Організації. Але на Сумщині про нього мало хто чув. Принаймні, в місцевих пабліках та на офіційних сайтах згадування про “Фільтр” я бачив аж один раз у публікації за грудень 2022-го року.
Медіаексперт: не все так гладко
У свою чергу медіаекспертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО), доцентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету Алла Федорина іншої думки про системність у напрямку медіаграмотності регіону: на її погляд, не все так гладко.
«Оскільки не можемо говорити, що у нас у країні сформована нормальна інформаційна політика, то про медіаграмотність взагалі говорити складно, особливо – про системну роботу в цьому напрямку. Всі добрі побажання, що лунали з цього приводу від Міносвіти кільканадцять років тому, залишилися деклараціями. Тобто, якщо робота і ведеться, то епізодично. І зараз, у час війни, іноді здається, що стало гірше, ніж раніше», – твердить медіаекспертка.
«Суджу з того, як школи області відгукуються на фестиваль кафедри журналістики СумДУ, Сумського прес-клубу та обласної організації НСЖУ «Медіасвіт веде у Всесвіт». Він за своєю направленістю є медіаосвітнім. Але учасників його стало менше. І не тому, що діти десь переїхали, заважає ковід, війна чи ще щось. Бо телефоную до активних раніше шкільних осередків, запитую, чому не долучаються до фестивалю, і чую відповіді: а у нас шкільна газета вже не виходить, бо гурток закрили; а у нас скоротили студію журналістики… Тобто медіаграмотність у школах далеко не в пріоритеті, підкреслює Алла Федорина. – І хоча викладач кафедри Олександр Горда зв’язується зі школами, пропонує медіауроки онлайн і офлайн, далеко не скрізь розуміють, для чого це. Хоча, здавалось би, в час війни мала б черга бути, аби дітям фахово виклали ті чи інші аспекти медіаграмотності».
Щоправда, медіаекспертка зазначає, що намагається працювати в такому напрямку Сумський регіональний центр підвищення кваліфікації, де створено освітню програму саме з медіаграмотності.
«Але навчання там відбувається в онлайновому режимі. Десь там сидять люди, які, як розумію, мають отримати свідоцтво про підвищення кваліфікації, та вони не завжди мають розуміння, наскільки для них важливо поповнити свої знання. І часом, коли до цієї аудиторії звертаєшся з якимись запитаннями, бо хочеш зворотного зв’язку, то бачиш: реально включена в спілкування лише мала частка аудиторії. Якось мені пояснили, мовляв, керівники й знають, що ці люди на навчанні, але хочуть, аби вони водночас і свою роботу робили. Про що тут можна говорити? І який висновок зробити про того керівника?.. Тобто, якщо щось і проводиться, то це, на мій погляд, епізодично і подекуди формально», – запевняє Алла Федорина.
На її думку, виходить, що проблему медіаграмотності краще розуміють громадські організації й саме вони намагаються її вирішувати.
«Потужно й справді системно займається медіаосвітою Академія української преси. Це багато тренінгів, підготовка тренерів, проведення занять у своїх регіонах уже цими, навченими АУП, тренерами. Кілька років проводить тренінги з медіаграмотності наш Інститут демократії імені Пилипа Орлика. Особливість цієї роботи в тому, що ІДПО проводить їх переважно в маленьких містах і містечках. Там люди не «перенасичені» подібними заходами, і не раз доводилося чути: оце ви перша до нас приїхали про таке розповісти», – розповідає медіаекспертка ІДПО і додає, що є й інші організації-медіапросвітники, але, якщо оцінювати, то це все ж – «крапля в морі».
«Якось зателефонувала мені після якихось виборів колега і з таким розпачем каже: «Ну от ти їздиш, проводиш тренінги, а у нас люди все одно за Шарія голосували. Яка ж тут медіаграмотність?!» Відповідаю: от у мене на одному тренінгу зазвичай 20-30 учасників. Хай я маю можливість за проєктом провести п’ять тренінгів за рік, то це буде лише 100-150 осіб. Переймуться темою та матеріалом відсотків хай навіть 80, то скільки виходить? Виходить мало. І це не проблема Сумщини! Довелося ж мати навчання й на Полтавщині, Житомирщині, Рівненщині, в Чернігові… Ситуація схожа. Бо треба починати зі школи чи навіть дитсадка і навчати дітей користуватися інформацією, а не дозволяти (принаймні якоюсь мірою), аби інформація користувалася ними. Тобто потрібна системна робота, основана на реальній загальній стратегії. Поки, вважаю, її немає», – резюмує Алла Федорина.
Професійний погляд
Перший секретар Національної Спілки журналістів України Ліна Кущ розповіла нам про особливості медіаграмотності в діяльності традиційних медіа та при користуванні соцмережами, згадала про дослідження інформаційних потреб мешканців деокупованих та прифронтових територій, яке НСЖУ провела вперше в Україні, наголосила на високому рівні довіри аудиторії до локальних медіа.
Пропонуємо вам послухати ексклюзивні коментарі, які вона надала спеціально для «МедіаКоло»
https://drive.google.com/file/d/1jWi3wbWMIPpdwcbZrvFZK0VahPx059j5/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1MW-X6Ps4V6EJ9Dze4nnOV_oL2u-4NWRN/view?usp=sharing
Яка ситуація в онлайн медіа?
Основне ядро тематичного наповнення матеріалів сумських найдоступніших для населення онлайн медіа складається із публікацій про війну, повітряні тривоги, графіки вимкнення світла, локальні новини місцевої влади за повідомленнями прес-служб, питання мобілізації, а також тих, що стосуються криміналу, ДТП, надзвичайних подій, комунальних аварійних ситуацій. Активно (по кілька разів на добу) публікуються офіційні повідомлення щодо наслідків обстрілів та ракетно-бомбових і дронових атак прикордоння Сумщини. Частими є передруки повідомлень від офіційних установ. Рідше вони інформують, зокрема, про економіку.
Здебільшого всі такі новини – місцевого рівня, але ресурсів для виготовлення власних матеріалів сумським онлайн медіа однозначно не вистачає. Рівень, масштаб та мала кількість саме власних матеріалів доводить кадровий голод у редакціях, а також, що вони працюють, в основному, зі зручними інфоприводами, в тому числі із соцмереж, або ж поширюють повідомлення популярних Telegram-каналів без посилання на першоджерело новини. Вочевидь, щоб читачі не пішли до «конкурентів».
І тут вже, на жаль, не до журналістських стандартів. Доходить до того, що дехто нахабно краде тексти і світлини із сайтів чи Telegram-каналів інших медіа, з допомогою графічного редактора блюрить (тобто розмиває) зображення логотипів, а то й просто обрізає чужі лого на фотознімках. А щоб ще й займатися медіаосвітою своєї аудиторії – про це тут начебто і не чули.
Щоправда, є кілька виключень. Зокрема, онлайн видання Сумського прес-клубу «МедіаКоло» веде окремий розділ «Медіаграмотність».
Торік там було розміщено 13 різнопланових публікацій, а в цьому році – вже вісім. Автори наголошують читачам, що навколо є багато інформації, яку треба вміти аналізувати та перевіряти, чинити спротив маніпуляціям фактами. При цьому матеріали розділу супроводжуються, наприклад, скриншотами з російських медіа, на прикладах яких доказово розвінчуються фейки.
Ще один позитивний приклад – сайт сумського журналу «ЦУКР».
У березневому матеріалі «Що повинні вміти цивільні під час війни й де цьому навчитися: пояснюють фахівці» (https://cukr.city/profit/2024/znaty-cyvilnym/) є окремий розділ «Як відрізнити неправду й захиститися від маніпуляцій», в якому популярно розповідається про посібник Академії української преси про медіаграмотність під час війни. Також пропонуються сім кроків для аналізу новини; наводяться «Білий список» медіа за моніторингом Інституту масової інформації, які підтвердили свій високий рівень журналістських стандартів, не публікують фейки та джинсу; десять порад, які можуть захистити від маніпуляцій, що грунтуються на курсі «Інформаційна безпека» від ГО «Інтерньюз-Україна»; матеріали програми «Посилення стійкості до шкідливих інформаційних впливів під час війни»; сім базових правил інформаційної гігієни під час війни від Оксани Мороз, засновниці ініціативи «Як не стати овочем».
Крім того, «ЦУКР» пояснює, чому цивільні досі не опанували необхідні навички.
НДО не стоїть осторонь
Доєдналась до теми медаграмотності і Сумська громадська організація «Місто розумних». Починалося все з того, що в листопаді 2003 року в рамках великого міжнародного проєкту заснували організацію «Центр соціального партнерства», а в 2023-му вона була перетворена у платформу розвитку ГО «Місто розумних» (smart.sumy.ua). Ця активна спільнота вже має «за плечима» 50+ реалізованих соціальних ініціатив, 500+ проведених заходів, 10000+ учасників подій, 40+ млн гривень міжнародної допомоги.
У травні громадські активісти провели публічну дискусію «Як не поїхати дахом, читаючи останні новини про Сумщину» (https://www.instagram.com/p/C7OPgpYoqjG/), зібравши експертів з різних галузей, включаючи журналістику, політологію та інформаційну безпеку, для обговорення особливостей інформаційної війни та викликів, які вона ставить перед суспільством.
В анонсі до заходу організатори зазначили: «Чому цей захід важливий? Навички медіаграмотності та протидії ІПСО допоможуть зберегти внутрішню рівновагу та не впасти у паніку. Ми спробуємо дізнатися яким чином фільтрувати інформацію навколо себе і як робити це максимально швидко та ефективно. Хочемо, щоб якомога більше сум’ян повсякчас зберігали емоційну та психологічну стійкість, уникали масової паніки, та вміли ухвалювати правильні рішення на основі ретельно перевіреної інформації».
Під час публічної дискусії говорили й про те, як визначити достовірні джерела інформації, як зберігати емоційну та психологічну стійкість, уникати масової паніки та вміти ухвалювати правильні рішення на основі ретельно перевіреної інформації.
По тому був розміщений звіт із заходу в соцмережі (https://www.instagram.com/p/C7jbvqSocE2/?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0xSDOv9C2-h0QBl7d-gUG20vmx7jUM3aEPO37xvAOih7f-lynog8H8uwc_aem_roaeohD0CnDx0qSc65uE3w&img_index=1) та на сайті ГО «Місто розумних» (https://www.smart.sumy.ua/blogs/yak-ne-poyihati-dahom-chitayuchi-ostanni-novini-pro-sumshchinu-publichna-diskusiya-pro-te-chomu-vazhlivo-buti-mediagramotnim).
А згодом виклали повний майже двогодинний відеозапис події на платформі YouTube (https://www.youtube.com/watch?v=rCsLCY5-L9Y).
Цей просвітницький захід також анонсував і потім розповів про нього Майданчик для виступів і заходів «Хаб на Кузнечній» (https://www.facebook.com/photo/?fbid=984104307052529&set=a.503846558411642).
Приєднався до висвітлення події і журнал «ЦУКР».
***
Як бачимо, робота щодо медіаграмотності на Сумщині ведеться. Та чи можна назвати її системною? На даному етапі вона є, скоріше, епізодичною. Тож час виправлятися.
Звичайно, нині в Україні – повна свобода слова, за яку жодної відповідальності українці не несуть, якщо це тільки не відкрите розголошення військових і державних таємниць, наклеп, оприлюднення пересувань нашої воєнної техніки, наслідків ворожих повітряних атак із прив’язкою до місцевості, виправдання агресії росії та не відверта пропаганда рашизму. Але читачу треба особисто пильнувати за тим, щоб не стати жертвою російських маніпуляторів та не допомагати ворогу в розповсюдженні кремлівсько-рашистської пропаганди. Варто пам’ятати основні принципи медіаграмотності – реагувати на новини і повідомлення, насамперед, не емоціями, а розумом; аналізувати і критично сприймати будь-яку інформацію; ідентифікувати її першоджерело.
Віталій КОХАН
