Минулого тижня в Охтирці відбулася тепла й зворушлива подія — Великописарівська територіальна громада відзначила п’ятиріччя. Хоча святкування не на рідній землі, а в умовах вимушеної евакуації, атмосфера була щирою, наповненою знайомими голосами, обіймами, музикою й відчуттям, що громада — це не будівлі, а люди.
Ще до урочистої частини кожен, хто прийшов, міг оглянути виставку творчих робіт. Тут були і вишивані рушники, і декоративні дерев’яні вироби, і картини з рідними краєвидами, багато чого, створене руками майстрів з прикордонногї громади. Виставка стала справжнім магнітом — люди зупинялися не лише подивитися-помилуватися, а й відчути тепло рідного дому.
— Таке враження, наче ці роботи випромінюють любов і надію. Попри обстріли і втрати, наші люди продовжують творити, передавати цінності, які ніхто не здатен зруйнувати, — сказала одна з глядачок, Наталія, приглядаючись до експонатів.
Свято відкрили ведучі, які нагадали, що п’ять років для громади — це сторінки великої історії. І кожна з цих сторінок — про людей: хтось будував, хтось виховував дітей, хтось лікував, хтось тримав оборону з перших хвилин повномасштабного вторгнення…
Звучав гімн громади, і всі пройнялися почуттям спільної відповідальності за свою землю, навіть якщо нині тимчасово далеко від неї.
Після хвилини мовчання на вшанування пам’яті 45 військовослужбовців і 30 цивільних із громади (на сьогодні вже більше), які загинули від російської агресії, до слова запросили селищну голову Людмилу Бірюкову.
— Я пишаюся кожним із вас. Тільки подумайте: громада на п’ятому році свого існування — дієва, згуртована й жива, попри переїзди, обстріли й втрати. Ми стали сильнішими, навчилися стояти одне за одного, точно знаємо, що таке бути єдиними. Я впевнена — наше повернення додому буде нашою спільною великою перемогою, — сказала Людмила Олександрівна.
Серед гостей була й керівниця апарату Охтирської райдержадміністрації. Лариса Леонідівна наголосила:
— Великописарівська громада — приклад для інших. Ви працюєте, розвиваєтесь, подаєте й реалізуєте проєкти, навіть перебуваючи частково в евакуації. Це заслуговує на величезну повагу.
Урочисту частину продовжило нагородження Подяками Великописарівської селищної ради. Вони були вручення людям, які не публічні, але без яких жодна громада не зможе існувати.
Серед відзначених — керівники підприємств, депутати, медики, фермери, спеціалісти, комунальники, підприємці:
Євгеній Мовчан — депутат громади і керівник первинної медичної допомоги та сімейної медицини;
Петро Кручак, Віктор Костров — депутати громади;
Микола Бантов, Микола Надточий, Юрій Зінов’єв, Валентин Скоромний — керівники фермерських господарств і підприємств, завдяки підтримці яких громада вистояла в найважчі місяці;
Сергій Вакула — слюсар газового господарства, хто виконував аварійні роботи й ходив “на виклики” навіть під обстрілами;
Андрій Кузьменко — диспетчер РЕМ, один із тих, хто відновлював електропостачання після прильотів дронів і мінометних ударів;
підприємці Валентина Подпрятова, Валентина Шуба, Юлія Овчаренко, Олександр Мірошниченко, Олена Макеєнко — ті, хто продовжують торгувати, лікувати, доставляти, бути «господинями» на службі рідної землі;
Зоя Драгун — начальниця відділу освіти і спорту, яка тримає освітній фронт громади та вірить, що діти мають мати свій простір і мову навіть у евакуації;
Ніна Порокіна — медична директорка лікарні, що працює попри евакуацію;
Ольга Дудник — керівниця відділу економічного розвитку, що допомагає громаді залишатися управлінськи міцною;
Олег Огородній — фахівець із земельних ресурсів;
Віталій Кучков — спеціаліст ЦНАПу, який допомагає громадянам у всіх адміністративних питаннях;
Брати Василь та Сергій Обуховські — водії соціального автобуса КП «Благоустрій», які, ризикуючи життям, щодня возять людей на маршрутах уздовж небезпечних ділянок
Особливо тривалими були оплески після виступу Євгенія Мовчана — не лише депутата, а й керівника первинної медичної ланки Великописарівської громади.
— Це свято збіглося з важливою для нас подією. Наш медичний заклад, яку кілька разів доводилось евакуювати через обстріли, нарешті розміститься у своїй мобільній будівлі в Охтирці. Це дасть змогу спокійно та повною мірою надавати допомогу людям. Ми не зупинялися в перші дні й не зупинимося зараз, бо наші люди — перш за все, — сказав він.
Своє слово сказав і Олександр Мірошниченко, підприємець, фармацевт, мужня людина:
— Коли вчерговебула зруйнована аптека, я не знав, як продовжувати. Але я знав одне — люди чекають на інсулін, на тискознижуючі, на краплі та пігулки. Тому ми працюємо й будемо працювати. Аптека — це не просто бізнес, це необхідність, особливо у небезпечному прикордонні.
Брати Василь та Сергій Обуховські, водії соціального автобуса, що курсує прикордонними шляхами, поділилися своєю історією:
— Важко, коли ти везеш людей і раптом чуєш нерлдалік обстріли чи гудяння дронів. Та ми вже вчимося з усім цим жити. Є маршрут — значить, треба їхати, — каже Василь.
— Буває, повернемось додому — а ріднй питають: “Ну як сьогодні?”. А що сказати? Їздили. Допомогли. Живі. І це головне», — додає Сергій.
— Люди чекають на нас: хтось іде в лікарню, хтось — забрати пенсію, хтось просто хоче побачити рідних. І доки нас будуть чекати — ми будемо на маршруті.
Свято завершилося спілкуванням земляків, деякі з яких вже давно не зустрічалися , бо змушені були виїхати з рідного краю.
Потім було спільне фото на згадку про подію біля банера, спільні розмови за чаюванням. Люди обмінювалися новинами, жартували, сумували, говорили про те, де облаштувалися й чим можуть допомогти одне одному.
Бо поки вони разом, навіть у евакуації — громада живе.
А попереду — довгоочікуване повернення додому.
Разом — доперемоги!
Наталія ПАСЮГА
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією
