«Виявляється має статися щось надзвичайно страшне, щоби люди зрозуміли, що мова – не просто засіб комунікації. Мова – це дім, у якому живе кожен народ. І цей дім треба захищати. І цей дім треба захищати більше,ніж захищаємо власну територію. Бо ті, які не вміють захистити свою мову – втратять свої території», – Ірина Фаріон.
І це страшне продовжує відбуватися з нами: росіяни намагаються захопити наші території. А ще не всі українці опанували рідну мову. Дехто й досі заявляє «какая разніца», або ставить питання мови на «після Перемоги», «все поступово»… Ірина Фаріон так не вважала. Вона була справжнім борцем за українську мову за наш український дім тут ізараз!. І за це її вбили. Та це не означає, що вбили мову. Бо ідею, час якої настав, не зупинити.
«Мені поталанило бачити Ірину Фаріон. Це було у Києві, у Жовтневому палаці, 30 вересня 2016 року. Я мала честь бути запрошеною на урочистий з’їзд з нагоди 25-річчя заснування ВО «Свобода». Там була пані Фаріон. Як тільки вона з’являлася, одночасно довкола неї збиралася купа народу. Це було схоже на те, як насінину кидають у підготовлений грунт, і вона дає багатий урожай, з якого проросте ще більше схожих насінин. Ірина Дмитрівна,на вигляд типова галичанка, худа й запальна. Та найбільше вразила її велич і сила і сила духу, неймовірне поєднання тендітності і вибухової енергії, якою вона заряджала всіх довкола» (Ольга Косарєва, голова ГО «Охтирський Майдан»).
«Ірина Фаріон постраждала за правду, яку говорила в очі кожному. В неї душа боліла за Україну, за українську мову. Вороги знищують наших кращих людей. Її поховали на Личаківському цвинтарі. Мені дуже хотілося попрощатися з Іриною Фаріон у Львові, так би й полетіла, та здоров’я вже не те. Тож поставила свічку за упокій пані Ірини і замовила панахиду у нашій Успенській церкві». (Валентина Луценко, член охтирського осередку ВО «Свобода»).
ІРИНА ДМИТРІВНА ФАРІОН (29.04.1964 -19.07.2024рр.) – українська мовознавця, педагог, доктор філологічних наук, політична та громадська діячка, народний депутат України VII скликання, голова комітету з питань вищої освіти, публіцистка, член Політради ВО «Свобода», викладачка Львівської Політехніки. Народилася і похована у Львові.
Ірина Фаріон завжди говорила, що йде по життю, наче по мінному полю. Її слова були влучні, наче кулі. І вороги України її вбили. На її похорон прийшли тисячі львів’ян. З нею прощалася вся Україна. В те, що пані Ірини немає з нами – неможливо повірити… Але назавжди з нами її влучні слова, які немов тверда криця.
КРИЛАТІ ФРАЗИ ІРИНИ ФАРІОН:
· «Крихкість життя. Ми так мало перебуваємо на цій Землі! Якихось 70-80 років. Я не розумію, як можна це марнувати? Як можна не використати цей час, щоб віддати все, що маєш?
· »«Основна ознака нації, це мовна ознака. Мова це кордон межи державами. Ми збереглися, як окрема держава, тому що ми зберегли мову»;
· «Кожна нація народжена і покликана бути унікальною і вона цю унікальність має захистити, а це місія націоналізму»;
· «Мова – це зі сфери абсолютних цінностей, якими не компромісять і не пристосовуються. Це як любов: або все, або нічого»;
· «Мова – це наш ідеологічний фронт перемоги»;
· «Говорити українською – це означає панувати»;
· «Невелике виправдання в нас є: ми пост геноцидна нація. Нас вимордували голодом, усю нашу інтелігенцію розстріляли, церкву також знищили, ми не відновилися ще»
· ;«Чому вони живуть і говорять мовою окупанта? Вони садомазохісти? Їм подобається використовувати мову ворога?»;
· «Якщо ти хочеш шмат ковбаси собі врізати, ти хочеш собі тупий ніж чи гострий? Ну правда теж гостра!»
· «Тому історія повторюється – через незасвоєння уроків і через невідплатні акції українців. У нас ніколи не карають злочинців»;
· «Мову не знають ті, хто політично упереджені, або розумово відсталі. В якій системі координат перебуваєте ви?».
Ірина Фаріон була і буде символом національної ідеї і боротьби за українську Україну. І тепер стоїть в одному ряду борців за мову і волю України. Вона була смілива, рішуча і безкомпромісна. Вона голосно кричала про мову. Занадто голосно, що вороги вбили її. Але ідею, за яку вона боролася,нашу Мову, наш Дім, вбити неможливо. Бо ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами!». Ми продовжуємо боротьбу за нашу територію. Тому, плекаймо українську на всіх теренах України: читаємо українські книжки, вчимо історію України, говоримо українською, думаємо українською, проявляємо свою стійку позицію!
Вічна і світла пам’ять Ірині Фаріон.
Валерія Бакуліна.
«Український клуб Охтирки».
