Надруковано зі скороченнями. Повний тест статті Валерії Бакуліної про природу нашого краю, більше запитань до Оксани Суслової читайте в газеті “Ворскла” в друкованому та ПДФ-варіантах. Передплатити газету можна дистанційно за номером телефону 066 71 72 898.
Якщо заглянути в екологічний календар, стає очевидно: квітень — особливий місяць для природи. Не випадково саме на нього припадає стільки дат-нагадувань про світ, у якому живемо: Міжнародний день птахів, День бродячих тварин, День екологічних знань, День довкілля, День Землі… Усе це — не просто формальності, а спроба зупинити людину бодай на мить і змусити озирнутися.
До цього переліку хочеться додати ще один день — 22 березня, коли відзначають сороку-жайворонка. Саме тоді кілька років тому я потрапила на екоурок у міській бібліотеці. Його проводила Оксана Суслова — провідний спеціаліст Гетьманського національного природного парку. Враження від тієї зустрічі залишилися й досі. Думаю, не лише в мене — школярі тоді слухали з тією щирою зацікавленістю, яку не підробиш.
Сьогодні ми знову говоримо про довкілля. І допомагає нам у цьому та сама розмова з пані Оксаною — проста, але дуже влучна.
— Цей квітень, як і кожен, особливий, — каже вона. — Але головне, про що варто нагадати: з 1 квітня до 15 червня триває «сезон тиші». Це період, коли птахи гніздяться, а дикі тварини виводять потомство. І ми повинні дати їм спокій.
Йдеться не лише про моральну відповідальність. Існує закон, який прямо забороняє будь-які дії, що створюють шум: стрільбу, вибухові роботи, феєрверки, навіть санітарну вирубку лісу. Бо за кожним таким «шумом» — зруйновані гнізда і злякані тварини.
Та закон — це одне, а реальність — інше. Пані Оксана наводить простий приклад: компанія хлопців на мопедах, які з гуркотом мчать у бік лісу. Для них — розвага. Для природи — стрес.
Птахи вже повертаються. Спершу — журавлі й качки, пізніше — ластівки. Але навіть тут помітні зміни: частина пернатих уже оминає наші місця. Натомість на озері біля очисних споруд цього року оселилися лебеді — мов тихий знак того, що природа ще тримається.
Раніше весна в Гетьманському парку була дуже людною. Діти разом із фахівцями майстрували шпаківні, розвішували їх у лісі, проводили акції, вчилися бачити і розуміти природу. Тепер усе інакше. Але сам принцип лишається: якщо навчити дитину берегти довкілля — вона навчить цьому ще когось.
Сам парк за ці роки теж змінився. Обмежили в’їзд транспорту, посилили контроль — і природа відгукнулася. Повернулися тварини, яких не бачили десятиліттями. З’явилися лосі, хижі птахи. Зменшилося сміття. Простий висновок: варто лише трохи відступити — і природа починає відновлюватися.
Водночас є проблеми, які не зникають. Наприклад, безпритульні тварини. Напади собак у місті — вже не поодинокі випадки. І це теж частина нашої відповідальності, яку поки що ніхто до кінця не взяв на себе.
Та головне — інше. Людина звикла відчувати себе господарем. Але насправді ми тут — лише гості. І поводимося часто не як у гостях: смітимо, палимо траву, нищимо все довкола. Хоча достатньо пам’ятати просте правило — не шкодити.
Це інтерв’ю записували кілька років тому, ще до великої війни. Тоді головною проблемою був карантин. Сьогодні — інші виклики, значно жорсткіші. Війна вже завдала довкіллю колосальної шкоди. Але навіть зараз люди продовжують робити свою справу — навчати, пояснювати, нагадувати.
Бо «сезон тиші» — це не просто про весну. Це про шанс. Для природи — вижити. Для людини — зрозуміти.
І дуже хочеться вірити, що колись цей сезон тиші стане справжнім — без вибухів і страху.
Повний тест статті Валерії Бакуліної читайте в газеті “Ворскла” від 17 квітня.
Читайте також
