Перед початком сеансу нового українського фільму «Ти — космос» у київському кінотеатрі панувала справжня космічна метушня. Просто у фойє з’явився… прибулець, а може просто робот.
Діти пищали від захвату й наввипередки тягнули руки, щоб торкнутися гостя з галактики.
Жінки, спочатку злякано, верещали та притискали сумки до грудей, але вже за хвилину сміялися й робили селфі.
А чоловіки — як завжди — тримали «стійкий вигляд»: руки в кишенях, погляд спокійний, ніби інопланетянин у кінотеатрі — цілком буденна річ.
Ох, чесно — хочеться вирватися хоч на дві години з реальності й побачити «Ти космос». Уже кілька друзів встигли сходити, і кажуть те, чого давно не чув про українське кіно: нарешті фантастичний фільм про мирне життя, який справді чіпляє. Не пафосом, не спецефектами, а людяністю.
Я ще не був. Хоча про те, як мене туди кличе робот, — уже писав вгорі. І досі він ніби стоїть і махає своєю металевою рукою: “Ну давай, Олексію, приходь уже, не соромся”.
Коротше: схоже, треба йти. Бо якщо навіть мої знайомі, які зазвичай бурчать на все українське кіно, раптом вийшли зі словами “це було добре”, — значить, там точно є щось варте уваги.
Олексій ПАСЮГА
