Тут, на звичайній дорозі, зустрілася легенда українського автопрому — ЗАЗ-965, у народі просто «горбатий Запорожець».
Кажуть, переписаний із італійського Fiat, але з характером — нашим, впізнаваним.
Авто 1965 року. Маленьке, округле, вперте.
І з особливістю, яку не сплутаєш ні з чим. Тут двері відчиняються назад.
Кажуть, через це ним було дуже зручно ловити гусей на дорозі. Чи правда — не знаю. Але легенда живе.
Колись, у дитинстві, «Запорожець» здавався вершиною автомобільного дизайну. Дивом. Абсолютною мрією. І диво здається таким і тепер.
Може, це не через дизайн. Може, це ностальгія за мрією.
Не про гусей.
Про ті моменти, коли малим просився в дядька за кермо — просто порулювати.
Цього разу попросився знову.
Пустили.
Щоправда, тепер залізти всередину було значно складніше. А далі — спогади. І розставання.
Я залишився стояти. А 965-й полинув уперед — назустріч часу.
