45 років навіки зостанеться захиснику України, військовослужбовцю ЗСУ Денисенку Роману Васильовичу з позивним «Глод», який мужньо боронив рідну землю від російських окупантів. Добігло до кінця його земне життя, яке б могло бути щасливим, квітучим, радісним.
Великописарівська громада вчергове попрощалася ще з одним відважним сином України, який віддав життя за її цілісність і незалежність.
У липні 2023 року Роман Денисенко, обороняючи район південніше м. Кремінна Луганської обл., під час мінометного обстрілу отримав тяжке поранення, потрапив у полон, де й загинув смертю хоробрих.
Народився Роман 21 липня 1978 року у м. Харків. Після закінчення Харківського професійно-технічного училища здобув професію годинникаря з ремонту механічних годинників. А потім ще вивчився на слюсаря-електрика з ремонту електрообладнання (побутових машин та приладів).
У 1996 році був призваний на строкову військову службу, мав звання молодшого сержанта, був кулеметником, командиром танка. У 1998 році звільнився у запас.
Коли почалося повномасштабне вторгнення ворога, Роман Денисенко, усвідомлюючи свій громадянський обов’язок, долучився до лав Збройних Сил України і став на захист Батьківщини. Молодший сержант 1 відділення 4 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти, 1 стрілецького батальйону проходив службу у військовій частині з охорони та оборони важливих державних об’єктів.
Не раз Роман побував у гарячих точках, на власні очі бачив увесь жах війни – знищення міст і сіл, людських домівок, смерть і каліцтво побратимів. Та незмінно мав одне бажання – вигнати ворога з рідної землі.
Жителі с. Добрянське найбільше пам’ятають Романа Денисенка з його дитинства. Коли були живі бабуся з дідусем по маминій лінії, він приїздив до них у село на гостину, товаришував із місцевою дітворою.
Батьки Анастасія і Василь Денисенки згодом вирішили переїхати з м. Харків у с. Добрянське. А наразі вони разом прийняли рішення: загиблого сина поховати на місцевому кладовищі.
Схиливши голови у скорботі, живим коридором проводжали в останній путь захисника України жителі села, представники Добрянського старостату. Останню шану Герою приїхали віддати військовослужбовці Національної гвардії України, побратими, військовий капелан відспівав воїна-Героя. Від усіх жителів Великописарівщини, від себе особисто, від депутатського корпусу і виконавчого комітету голова Великописарівської селищної ради Людмила Бірюкова подякувала Роману Денисенку за віддану службу і висловила співчуття рідним і близьким загиблого.
Війна забирає найкращих дочок і синів, які забезпечують нам можливість працювати і жити на рідній землі. Низький уклін батькам, які виховати справжнього Героя, безстрашного воїна, порядну і чесну людину, здатну на співчуття і самопожертву заради інших. Вічна йому пам’ять, хай спочиває з миром у світі іншому.
Олена ТЯГЛЕНКО
