Мешканець Тарасівки Великописарівської громади, який очолює сільський будинок культури, став ще й ландшафтним дизайнером — вирішив перетворити прикордонну територію на зелений край і зелений рай.
Кадри вирішують все
З 1 травня герой публікації обіймає нову посаду: тепер він окрім керівника Тарасівського будинку культури, ще й заступник директора з адміністративно-господарської діяльності Великописарівського будинку культури. До цього часу даної посади в штатному розкладі відділу культури не було: її нещодавно ввели.
А нам що з цього?
Звісно ж, при нинішній ситуації з евакуаціями, постійними обстрілами з боку росіян та величезними матеріальними та моральними проблемами, з якими стикаються абсолютно всі мешканці Великописарівської громади (як ті, хто виїхав, так і ті, хто залишився), на часі життєво необхідні питання: як вижити? Тому кадрові зміни не керівного, а заступницького складу — це взагалі не є чимось важливим, вирішальним чи цікавим для людей. Чи відчують їх на собі мешканці громади?
Сергій Володимирович запевняє, що неодмінно відчують! І не лише місцеві жителі, а і гості, і журналісти, які будуть приїздити сюди робити репортажі та розповідати світові про Великописарівщину! Адже результати його діяльності побачать усі! І про них говоритимуть далеко за межами громади!
Співрозмовник настільки заінтригував авторку матеріалу, що ми ретельно та прискіпливо розпитали в нього про всі грандіозні плани. Те, що можна оприлюднювати — пишемо тут. А все інше нехай буде сюрпризом для читачів.
Ландшафтні композиції
— У моєму підпорядкуванні будуть будинки культури семи населених пунктів: Тарасівки, Пожні, Вільного, Ямного, Розсошів, Добрянського та Великої Писарівки, — каже Сергій Зігунов. — В мої службові обов’язки входить створення умов і організація заходів для здійснення ландшафтних композицій з декоративною хвоєю. Біля кожного будинку культури буде своя композиція. Мета цього всього — аби відвідувач відчував себе господарем закладу, до якого він прийшов! Щоб людина не просто отримала якусь послугу, а змогла відпочити душею, щоб око раділо побаченому!
Улюблена справа, за яку ще й платять гроші
Герою матеріалу пощастило перетворити своє хобі в роботу: тепер він займається тим, що найбільше подобається, і взагалі не відчуває, що працює! Це і є ключик до щастя в житті!
— Я вже 6 — 7 років вирощую різні рослини у великій кількості, — ділиться секретами своєї діяльності новоспечений завгосп. — Починав з троянд. Є в мене один товариш, який працює в розсаднику при Тростянецькому лісництві. Там — справжня казка! Побув, побачив і собі таке ж захотів!
Аджестік блу
Таку назву мають найкрасивіші туї — блакитні. Їх пан Сергій висадив на власному обійсті аж 1500 штук. Та вирости саджанцям не вдалося: взимку їх затопило водою.
Співрозмовник обожнює туї. Зізнається, що відчуває кожне деревце.
— Туї — в перекладі означають зелені янголи, — каже Сергій Зігунов, і продовжує розповідати про цю дивовижну рослину. Причому розповідає так завзято, що мимоволі виникає бажання неодмінно висадити плантацію цієї блу-хвої і собі!
Тож, не здивуємося, якщо через якийсь час ввірені нашому герою населені пункти перетворяться на справжні зелені казки, де всі милуватимуться туями, підстриженими під глобус або конус чи щось інше! І про ландшафтні композиції Великописарівського завгоспа та його зелених янголів дізнається увесь світ! Адже робота з благоустрою та озелененнюя території — це не просто робота, а ціле мистецтво, якщо до неї підійти творчо, креативно та з любов’ю!
Повінь
— Поганий той солдат, який не мріє стати генералом, — ділиться власними планами на майбутнє герой публікації. — Хочу засадити туями всю громаду! І відкрити в Тарасівці аграрний гіпермаркет по реалізації дерев і всього, що потрібно для їх вирощування.
І ми віримо, що в Сергія Зігунова все вийде! Адже його наполегливість, цілеспрямованість й амбітність заслуговує на повагу! Чого тільки вартий випадок з повінню, яка затопила всі насадження!
Зі слів співрозмовника, він придбав у Тростянецькому розсаднику 1500 саджанців туї, висадив їх в себе на городі. Місце підібрав таке, що найбільш підходить до цієї рослини: там років 40 не було великої води, грунт ідеальний. Але взимку саме ту ділянку затопило! Це було повною несподіванкою для господаря. Та він не опустив руки: посеред зими викопував деревця з води, щоб потім висадити їх у іншому місці.
— Пропаде десяток туй, я висаджу сто нових, пропаде сто, висаджу тисячу, пропаде тисяча — висаджу мільйон!, — оптимістично каже герой публікації.
Що ж, побажаємо, аби його наполеглива праця дала очікувані результати. Ну а ми на цьому не завершуємо свою розповідь про неймовірного Сергія Зігунова: далі буде!
Оксана Ковальова
