Дмитро Риженко зібрав півтора центнери каштанів і передав на ЗСУ 700 гривень
Каштан за каштаном, відро за відром, ящик за ящиком: протягом чотирьох тижнів 14-річний мешканець Великої Писарівки працював, зробивши свій власний внесок на потреби української армії.
Ми поспілкувалися з підлітком і дізналися подробиці.
Отже, ідея каштанних заробітків у Діми не нова – він займається цією доброю справою щороку. Цьогоріч традиція залишилася незмінною завдяки батьку хлопця.
— Татусь сказав мені, що в аптеці приймають каштани, і я одразу став їх збирати, — розповідає нам школяр. – Спочатку в парку Великої Писарівки, а потім, коли в селищі почалися обстріли, ми з родиною поїхали в с. Яблучне, і збирав уже там.
За чотири тижні герой публікації назбирав 12 ящиків та 1 відро. Всі виручені від здачі лікарської рослини кошти (500 грн) передав на потреби Збройних Сил України, а саме — 110-й бригаді, в якій служить земляк з Великописарівської громади на Авдіївському напрямку.
На наше запитання, чи важко було підбирати з землі каштанчики, адже це ж скільки разів необхідно було нахилитися, щоб заповнити стільки тари, Дмитро відповів, що зовсім ні! Навпаки, він усе робив з радістю, бо був чітко вмотивований!
Ще б пак! Адже він — з патріотичної родини волонтерів, активістів та підприємців.
— Ми його налаштовуємо на добрі справи, щоб не просто бігав, а робив щось корисне, — ділиться секретами виховання онука Павло Бутенко.
А мама юного патріота Ірина додає, що син так захопився допомогою військовим, що біг до парку одразу після уроків, намагаючись зібрати якомога більше каштанів! Навіть дворічна сестричка його в цьому наслідувала – теж піднімала плоди і несла до відра!
Сезон каштанів закінчився (взагалі-то їх ще повно, але аптека вже не приймає), а потреби у наших захисників — ні. Тому Дмитро переключився на волонтерство, допомагаючи ЗСУ іншими справами. До тих каштанних 500 грн додав ще 200 — на автівку військовим, теж землякам.
А ще він нам відкрив таємницю: в нього є чудова ідея, як створити в Великій Писарівці ще одну місцеву пам’ятку! Хлопець мріє розбити в селищі фруктовий сад! Щоб було не лише красиво, а й смачно: плодами ласуватимуть усі охочі, і дякуватимуть родині Бутенків!
Втілити цю добру справу в життя наш герой планує після повернення додому. А в вірні помічниці він вже собі обрав бабусю: вона знає толк у плодових деревах!
Що ж, побажаємо Дмитру Риженку та його родині міцного здоров’я, наснаги, натхнення та перемоги!
Оксана Ковальова
