Мене регулярно запитують в тих безконечних дискусіях і суперечках в яких я умисно і по-Мазоху встряваю, “Чому ти не на фронті?” Взагалі-то нелогічне питання. Людина не з фронту може писати розумні речі. Також, з іншого боку, неперебування на фронті це не причина, сама по собі, і точно не ґарантія, що придумане буде розумним. Маю відповідь на такого роду запитань так як з початку повномасштабного вторгнення регулярно їду, в тому числі на передові позиції, аби доставити допомогу нашим військовим.
У свою чергу я часто запитую у відповідь: “А що ви зробили і робите для Перемоги?” Регулярно відповідь зводиться до якихось причин на зразок: “Я не можу нічого”, “Я пенсіонерка” і так далі. Але це неправильно.
Бо ця війна, з росією, доволі унікальна в історії людства. Ще ніколи не застосовувались на війні стільки дронів з відеокамерами. Ще ніколи не було стільки мобільних телефонів з відеокамерами, які знімають з різних ракурсів ледь не кожну подію пов’язану з війною, кожен вибух, кожен приліт, пересування техніки. А це означає, що ми всі не просто спостерігачі “відосів” про війну, ми — всі — є її учасниками.
Бо війна ведеться не тільки на передовій на Донбасі. Ведеться інформаційна війна.
Інформаційну “артилерійську” підготовку до війни росіяни і їхні місцеві колаборанти організували ще задовго до 24-го лютого минулого року.
У лютому п’ять років тому відбувся так званий “флешмоб” на вокзалі в м. Тростянці, коли організовано, але начебто випадково, музиканти і співаки зібрались і раптово почали співати. Співали вони пісню про істинно російське деревце “Ви шуміте, берези”, пісня яка широко звучала і отримала нагороди за часи того довбаного радянського союзу і яка була улюбленою Кобзона. Так, того самого Йосіфа Кобзона до пекельного хору якого регулярно наші військові відправляють російську біомасу — також відому як “російська армія”.
Є відео цього флешмобу на Тростянецькому вокзалі. Вражає, як з тупими виразами обличчя перехожі спостерігали без найменшого поняття, що це за пісня, чому саме її, а не якусь українську, обрали організатори дійства. Без поняття, хто відносно скоро буде перти через кордон на танках і артилерійних установах з метою зрівняти українські населені пункти і той же Тростянець із землею, убивати українців начебто.
Із фронту кажуть, що це саме росіяни “не закінчуються, а як таргани лізуть з усіх щілин”.
Так само на інформаційному фронті. Наприклад, ймовірно, ви стикались із сторінками в соціальних мережах, на тому же Фейсбук, що займаються “історією” міста, якогось населеного пункту. На таких сторінках викладаються старі фото, майже неодмінно з часів радянського союзу, вулиць, парків, студентських груп тощо.
Можна сказати: “Ну і що, фотографії старої будівлі чи вулиці, яке вони можуть мати відношення до війни?” Але, як часто потрібно в житті, треба придивитися ближче, бо регулярно виповзає справжня суть таких сторінок. Під одним фото параду написано: “Как ето біло харашо перваво мая, всє такіє радосніє білі”. На іншому фото з ринку, на задньому фоні портрет Сталіна. Так, це того самого, який утопив український народ в океані крові не тільки під час штучного геноциду — Голодомору, а й за багаторічних репресій. Саме так, тихенько, фактично непомітно, просувається ворожа інформаційна кампанія.
Аби краще збагнути хто є хто і хто є ху, можна використати порівняння. Якби, наприклад, хтось виставив фото з нацистським ґауляйтером десь на вулицях Сум чи відгукувались би читачі із вигуками захоплення “У” і “А”, “какая краса, как ето біло”.
До чого я веду. Доволі просто, хоча, напевно, контроверсійно і навіть неприйнятно для декотрих, але ми, як українці, особливо, на жаль, на Сумщині, не розуміємо — далеко не розуміємо — хто ми. Звідси і той головокружний шок від нападу, убивств, знищення і звірств здійснених за останні чотири місяці російською армією.
“Чия правда і чиї ми діти”, — писав великий Тарас.
Досі. ДОСІ багато українців не поставили собі настанову усвідомлювати, що радянський союз — це була окупація України росіянами. Жорстока, кривава, народовбивча окупація. Саме відновити російську імперію у формі, в якій вона існувала за часи радянського союзу: таке завдання поставив собі путін. І саме тому його підтримують росіяни! Вони також бажають повернути “велич” росії, що зводилася до гноблення, репресій та убивства поневолених народів.
Владімір Ленін писав про заборону відзначення Шевченкового ювілею у 1914 р.: “Після цього заходу мільйони і мільйони “обивателів” почали перетворюватися у свідомих громадян і переконуватися в правильності того вислову, що Росія є “тюрма народів”.
Під час нещодавнього виступу на власному форумі в Сант Петербурзі путін сказав: “Союз — це і була росія”. Від Леніна до путіна є розуміння простих речей. А ви їх розумієте?
Аби воювати на інформаційному фронті — потрібно мати відповідну зброю, а зброя в інформаційному плані —це факти, розуміння реального стану речей, правильні аргументи.
Воювати всім нам можна і треба, писати, коментувати, хто може допомагати ЗСУ. Ось для українського війська, яке стоїть під Великою Писарівкою, потрібні маскувальні сітки. Гей, українці, ви можете це організувати?!
“Росіяни лізуть до нас, як барани у закриті ворота. І ми даємо їм по рогам.” Так сказав командир підрозділу 80ї десантно-штурмової бригади ЗСУ 22-річний Михайло Бурлаков.
Ви також, давайте їм по рогам прямо зараз.
Іван ЛОЗОВИЙ
