Житель Пожні Великописарівської громади Ігор Дробнов повернувся додому з війни на щиті — загиблим Героєм. До свого 30-річчя захисник не дожив менше двох місяців.
Маленький живчик
Зі слів однокласників, Ігор завжди був невеличкої зросту, найменшим з усіх у класі, але – напрочуд активним. Хлопець постійно брав участь у різних спортивних змаганнях, конкурсах, туристичних заходах та й взагалі, проявляв себе скрізь, де тільки можна було.
Такий собі живчик. Завжди – веселий, усміхнений, добрий, світлий та щирий. Вчився на непогано, був чудовим футболістом. Після закінчення школи поїхав до Харкова та вступив у ПТУ, а після того здобув вищу освіту в Сумському аграрному університеті. Жив і працював у Харкові – займався ремонтом обладнання та техніки.
Двічі на війні
Ігор це вже вдруге воював, – розповідає його односелець та однокласник Іван Міронов, який, до речі, сидів з ним за однією партою в школі і до отримання поранення також захищав Україну. – Першого разу війна застала його, солдата строкової служби, в 2014 році, і він став учасником АТО. А вже коли Ігор був вдома, в 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, і він пішов на фронт добровольцем.
Ігор потрапив до 79 бригади, був командиром відділення зенітного ракетного взводу аеромобільного батальйону, що воював на Донецькому напрямку. Останнім його бойовим завданням був вихід на позицію поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області, куди відправився разом з двома побратимами. Всі троє отримали поранення. Ігоря, який був ще при свідомості, виніс з поля бою його побратим.
Однак, на жаль, 16 грудня 2023 року боєць з Пожні від отриманих травм помер. А той військовий, який тягнув його на собі, потім приїздив на поховання без ноги: її ампутували.
Поховали Героя Небесної Сотні 27 грудня на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в м. Суми.
Ми завжди пам’ятатимемо Ігоря як добру та щиру людину, – каже мама Івана Міронова Тетяна Михайлівна. – Позитивний молодий чоловік, завжди приходив на допомогу всім, хто до нього звертався.
У Ігоря Дробнова залишилася мама, сестра та кохана жінка, з якою планував одружитися та не встиг через цю жорстоку та несправедливу війну. Значущу людину втратив і похресник загиблого: хлопець через все своє життя пронесе ті щасливі миті з дитинства, коли відбувалися довгоочікувані зустрічі з хрещеним, який приїздив у відпустку з фронту і балував його різними смаколиками та своєю увагою.
Оксана Ковальова
