До дня фізкультури і спорту
Нещодавно в гості до редакції газети «Ворскла» завітав її колишній головний редактор, який очолював видання багато років тому. Наш земляк Михайло Обідець власним прикладом довів,
що вік не стане на заваді здоровому способу життя!
Гриф і грифель — знаряддя нашого героя
Гість пройшовся коридром редакції,заглянув у кабінети, посидів на своїм редакторським столом. Так і виникає бажання написати, що скупа чоловіча сльоза скотилася на сивий вус і до цього часу красивого чоловіка. Але ні. Сльози не було. Лише спогади, ностільгічні спогади, в які Михайло Петрович поринув не лише коли побачив величезні стоси газетних підшивок, а й увійшовши до тренажерної зали, що 1 серпня відкрилася на базі редакції газети “Ворскли”.
За слів нашого гостя, колись він, ще 26-річний молодий чоловік, перебуваючи на посаді кореспондента радіо при районній газеті, став ініціатором спортивного дозвілля в межах робочого простору.
В актовій залі редакції, він влаштував тренажерну залу. Приніс з дому гирі трьох видів — 16, 24 та 32 кг, а також — великі гантелі.
Щовечора по дві години, а той більше, з друзями займалися спортом: “качалися”, нарощували м’язи.
Дарма старші колеги жартували: “Сало — сила, спорт — могила”. Молоді ентузіасти здорового способу життя не кидали занять з важкої атлетики і не приєднувалися на пропозиції ветеранів “районки” “більш приємно” провести час.
А в компанії спортсменів тоді були майбутній кандидат наук, нині викладач Сумського аграрного увіверситету Микола Приходько, будівельник Валерій Хижняк та ін.
Михайло Обідець настільки відточив майстерність, що міг запросто кидати і ловити двухпудову гирю над головою! Там що там кидати — він тими гирями жонглював!
Навіть зараз, після 70-ти, герой статті залишився справжнім силачем: легко підняв та вижав декілька разів над головою важкий гриф для штанги!
І це лише підтверджує те, що заняття спортом з молодості дають свої дивіденди все життя. Адже навички нікуди не діваються. Та й фізичний стан — відмінний, що дуже важливо для кожної людини, особливо – для власника здорового підтягнутого тіла! У здоровому тілі — здоровий дух! Щоправда, були й побічні ефекти від занять спортом. У міцних руках став частіше ламатися грифель з олівця, яким Михайло Петрович робив нотатки у своєму журналістському блокноті.
Чемпіон
Пан Михайло поділився з нами подробицями свого активного довголіття: п’ять спортзальних років стали результатом численних перемог та медалей! Так, наприклад, під час навчання в академії він став чемпіоном Єлгави (місто в Латвії) з вільної боротьби!
Вже не кажучи про рідну Великописарівщину, де він і без того вважався неформальним чемпіоном серед відвідувачів качалки. Співрозмовник пишається тим, що на той час був найсильнішим — з великим відривом від інших спортсменів.
Вмієш сам —
навчи інших!
Але однією залою заняття не обмежувалися: Михайло Петрович розвивав спорт серед мешканців селища, активно залучаючи до нього школярів. Він започаткував пішохідний та байдарочний туризм, щоб діткам було цікаво та корисно. Співрозмовник досі пам’ятає кожну мить семидобового сплаву на байдарках до Полтави.
Звісна річ, брати з собою на воду чужих дітей — справа ризикова і дуже велика відповідальність. Михайло Обідець розповів, що в тій подорожі Ворсклою взяли участь десять учнів 6 — 9 класів. А дорослих було лише двоє: безпосередньо він сам та вчитель історії, теж ентузіаст-байдарочник Сергій Волін . На запитання кореспондента, а чи вмів той історик плавати, співрозмовник відповів: «У ті роки плавати вміли всі! Адже в нас усіх було справжнє дитинство!».
Більш того, уточнив, що вони б ніколи не посадили дітей до байдарок, якби не знали, що робити в екстремальних ситуаціях на воді.
“Ява” і уява
Михайла Обідця
Герой статті може безкінечно розповідати і про свій перший мотоцикл “Ява”. Він став для нього своєрідним відкриттям іншого світу, нових емоцій та відчуттів! А також — поштовхом у творчій діяльності.
Все ж таки, промчати на залізному коні назустріч вітру — це не в кабінеті на стільці сидіти! Форс-мажорів журналіст-мотоцикліст не боїться, адже саме в такі миті в його голові пробуджується фантазія і трапляється натхнення. Як він сам придумав визначення цьому стану — «віршується».
Коли відбувається щось екстремально — приємне, то на папері народжуються позитивні рядки. І навпаки. Але, обов’язково народжуються…
І різноманітність творчої доробки Михайла Петровича не просто вражає, а й свідчить про те, яке цікаве та насичене в нього життя!
Так і треба! І поки у Великописарівській громаді є такі люди, як Михайло Обідець, в ній буде вирувати енергія та життєдайна сила!
Оксана Ковальова
