Родини з дітьми, які мешкали за 5 км від кордону з росією, тепер живуть за 20 км від Європи. 25 березня 23 мешканці Великописарівської громади, серед яких 13 діточок і 10 дорослих, прибули до Чернівців. На пероні евакуаційний потяг зустрічали представники Чернівецької обласної військової адміністрації, волонтери та медійники. З особливим відчуттям на земляків чекала і журналістка газети «Ворскла», яка релокувалася до Чернівців тижнем раніше.
За 1000 км від пекла
Отже, для жителів тилової Буковини мешканці з Сумщини – справжні герої, які на власному досвіді відчули всі страхіття війни і лють російського агресора. Тому і влаштували їм теплий прийом: одразу ж на пероні людям була надана психологічна допомога та підтримка, з запевненнями, що вони тут будуть в безпеці. Діткам вручили подарунки та провели з ними коротенькі ігри, спрямовані на пришвидшення адаптації до нового середовища. А потім в спеціально облаштованому пункті незламності переселенців нагодували гарячою кашею з сосисками, напували теплим чаєм.
Як розповіли нам мешканці Великописарівської громади, їх евакуаційний маршрут тривав дві доби і складався з кількох пересадок. Втомлені війною, першою справою всі хотіли виспатись. Адже ця фізіологічна потреба не задовільнялася в них протягом довготривалого часу: російські армійці били з усього спектру озброєння вдень і вночі, остаточно виснажуючи нервову систему людей.
Спокій та комфорт у мальовничому підніжжі Карпат
Наших земляків поселили в селі Круглик Хотинської громади Чернівецької області. Це за 50 км від Чернівців, за 10 – від Хотина та за 16 – від знаменитої Хотинської фортеці.
Для ВПО виділили спеціальне приміщення, відремонтоване та обладнане за рахунок Чернівецької ОВА. Із обласного бюджету були виділені кошти на створення сучасних, затишних та комфортних умов для тих, хто евакуюється сюди з зони активних бойових дій.
Першими мешканцями даного закладу стали громадяни з Великописарівської громади.
Що кажуть самі переселенці
Ми поспілкувалися з родиною, яка приїхала сюди у повному складі: тато Олексій, мама Юлія, 12-річний син Кирило та 5-річна донька Анастасія. Спочатку вони евакуаційним автобусом дісталися до Охтирки, поселилися в гуртожитку. Але й там не відчували себе в безпеці через авіаційні атаки. Зрозуміли, що дітям там не набагато краще, ніж у Великій Писарівці. Тож, коли волонтери Червоного Хреста та соціальні служби запропонували вивезти діточок подалі від жахіть, що відбуваються в Сумській області, аж за тисячу кілометрів звідти на Буковину, Олексій з Юлією одразу погодилися.
Спеціалісти нам сказали, що головне зараз – привести до ладу нервову систему дітей, адже життя в постійному стресі наклало відбиток на всіх мешканців прикордоння, а особливо на дітей, – аргументують на користь переїзду до Західної України співрозмовники.
Як розповів нам голова сім’ї, їм виділили в гуртожитку окрему кімнату, як і всім сімейним переселенцям. Кімната – простора, світла, забезпечена ліжками.
Місця спільного користування – кухня та санвузол. Кухня оснащена новою побутовою технікою: два холодильники, дві мікрохвильовки, дві плити, дві пральні машинки тощо. Посеред кімнати стоїть пятиметровий стіл, навколо нього – 12 стільців.
Попри те, що існує приказка про двох господинь, які на одній кухні не уживаються, в Кругликівському закладі місця для приготування та прийому їжі вистачає всім!
Що стосується санвузлу, то в обох працюють бойлери ємкістю на 200 літрів, тож помитися гарячою водою можливість є завжди.
Не голодують
В гуртожитку ВПО мешкають безкоштовно. Щоправда, харчуванням не забезпечують. Та, зі слів пана Олексія, продукти купувати все одно не доводиться, адже їх привозять благодійники та приносять місцеві люди. Селяни дуже добре підтримують згорьованих та збідованих через війну мешканців Великописарівської громади. Буковинці знають про ситуацію на Сумщині з новин, тому співчувають і намагаються в усьому підтримувати.
— Та все тут чудово!, — каже нам Олексій. — У порівнянні з тим, як ми жили в Великій Писарівці під час авіаційних атак, коли не було ні світла, ні газу, і аби нагріти води для кави, мені доводилося розводити багаття, то тут взагалі нереальний комфорт!
Дитячі мрії
Найголовнішим плюсом переїзду до Чернівецької області Олексій та Юлія вважають те, що їх діти нарешті виспалися та можуть спокійно спати. Адже навіть коли евакуювалися з Великої Писарівки до Охтирки, там все одно було гучно від вибухів.
Настусі – 5 років. І вона тут вперше за довготривалий час виспалася. Вдома дівчинка піднімалася вже о 5 ранку, вся стривожена. А тут перші дні дитина спала майже до обіду! Свіже гірське повітря плюс спокій – все це одразу відзначилося і на зовнішньому вигляді маленької, і на її поведінці. Дівчинка стала веселою, активною, її оченята нарешті засяяли щасливим дитинством!
Одразу після приїзду переселенцям з дітками дошкільного віку запропонували дитсадок, розташований на першому поверсі гуртожитку. Заклад спеціально облаштований для малечі з категорії ВПО: тут все спрямоване на успішне адаптування діточок, на долю яких випали важкі випробування війною, до нового середовища.
Настя взагалі не знає, що таке дитячий садочок, адже у Великій Писарівці можливості його відвідувати не було. А «відвідування» онлайн – то зовсім не те. Тож, коли дівчинка вперше потрапила до Кругликівського садочка, відчувала себе наче в справжній казці! Море позитивних вражень та емоцій від затишних кімнат, уставлених іграшками, книгами, дитячими меблями! Цікаві та корисні заняття! А головне – дитина нарешті отримала живе спілкування з вихователями та однолітками!
Батьки Настусі кажуть, що донечка тішиться всім, що бачила в дитсадку: смачною їжею, зручним ліжечком, дитячим колективом, добрими та лагідними вихователями. І з нетерпінням чекає наступного ранку, коли знову побіжить до садочка!
Справжній школяр
Кирилові – 12 років. Чотири з яких він вже не ступав на поріг школи. Спочатку ковід, потім – війна. Великописарівський навчальний заклад знаходиться в безпосередній близькості до кордону з росією, тож ні про яке очне навчання не могло бути й мови.
Дистанційка наклала свій негативний відбиток на розвиток школярів у вигляді освітніх втрат, і це є значною проблемою.
Звісно ж, керівництво Круглика хотіло, аби діти, які евакуювалися до них, повноцінно навчалися в їх школі, сидячи за партами. Педагоги навіть готові окремо займатися з переселенцями, аби надолужити прогалини в навчанні, бо розуміють, що рівень знань у цих школярів значно гірший ніж у їх однолітків з очним навчанням подалі від ворога.
Але батьки Кирила відмовилися від такого варіанту: мовляв, тут вже до кінця року залишилося пару місяців, хай вже син довчиться в дистанційному режимі в своїй школі! Більш того, ще немає чіткого розуміння, де житиме родина завтра: чи залишиться тут, чи повернеться додому.
Оскільки за дітей приймають рішення їх мами з татами, то, попри переконання Олексія та Юлії в тому, що для повноцінного розвитку підлітка вкрай необхідно його перебування в живому оточенні ровесників та здобуття освіти в безпосередньому контакті з вчителями, переселенці свого рішення не змінили.
Тому керівництво освіти Хотинської громади запропонувало ВПО чудову альтернативу, щоб було, як – то кажуть, і по вашому, і по – нашому: в школі виділили спеціальний клас, в якому учні сидять за партами, але виходять на онлайн-уроки зі своїм навчальним закладом!
У даному класі створені всі умови для навчання: зручне робоче місце, окремий компютер, високошвидкісний інтернет!
Вдома – найкраще
Село Круглик з 1879 жителями розташоване в мальовничому місці Буковини. У населеному пункті протікає струмок Карді, а за 16 км знаходиться знаменита Хотинська фортеця. Гарно, затишно, тихо та спокійно. Але герої нашого матеріалу хочуть додому.
— Тут всі хочуть додому!, — каже нам Олексій.
Що ж, сподіваємося, що настане час, коли мешканці Великописарівської громади зможуть – таки повернутися до своїх домівок і жити на рідній землі!
Оксана Ковальова
Підготовано у рамках проєкту “Релокована газета “Ворскла” про ВПО і для ВПО” реалізується за підтримки Освітнього Дому прав людини — Чернігів, Human Rights House Foundation та проєкту ESU.Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM International, у партнерстві з Фонд Східна Європа, Human Rights House Tbilisi, Беларускі дом правоў чалавека імя Барыса Звозскава та Black Sea Trust for Regional Cooperation за фінансової підтримки European Union in Ukraine.
