Велика Писарівка. Ворог не дає селищу жодного перепочинку: тільки-но підремонтують чи просто вкриють брезентом будинок або приховають чергові руйнування, як нові снаряди знову знищують все на своєму шляху.
Дні між обстрілами перетворюються на короткі передихи для людей, які продовжують жити тут, попри постійну небезпеку. Кожен новий день приносить біль та втрати, і здається, що це замкнуте коло війни буде крутитися вічно.
Та попри все, природа бере своє. Осінь у Великій Писарівці — особливо чудова. Золоте листя вкриває землю, сонячні промені пробиваються крізь дерево, а холодні ранкові тумани піднімаються над річкою Ворсклою, що тихо несе свої води.
Усього за два кроки від руйнувань панує мирна краса природи. На одному з рукавів Ворскли, у лісі, де вітер грає з листям, здається, що війна десь далеко. Це місце нагадує, що є інший світ — спокійний і гармонійний, куди люди колись повернуться. Життя триває. І ми знаємо, що все відбудуємо. Ми повернемося до цього лісу, до річки, до рідної землі. Ми залікуємо всі рани війни — як ті, що залишилися на будинках, так і ті, що глибоко у кожного всередині нас.
Відбудуємо нашу Велику Писарівку, аби вона знову стала місцем світлата гармонії, де осінь буде лише про красу, а не про втрати.
Дивіться відео на нашому ютуб-каналі та підписуйтеся на нього.
