У передноворіччя, як відомо, трапляються дива й приємні дійства. Недарма ж у нас цілий марафон свят — від Різдва й аж до Маланки. І що цікаво — чим ближче до народних першоджерел, тим більше справжніх див.
Ось і в центрі Грунської громади напередодні Різдва сталося… повернення в ностальгічне минуле.
Вийшов з ладу водогін, який кілька років справно служив і навіть трохи розніжив людей благами цивілізації, через що подекуди занепали старі добрі колодязі.
Але мудрі груняни — не з тих, хто при першій нагоді викидає перевірене роками. Колодязі не пішли «на звалище історії», а навпаки — знову стали центром життя.
Як колись.
І потягнулися до них люди вервечкою. З відрами, з жартами, з новинами. Радісний гомін, веселі й дружні розмови, теплі обійми сусідів, які не бачилися ще з літа — з тих часів, як сходилися на городніх межах і мірялися врожаями чи з’ясовували чому сусідська курка пасеться на помідорах.
Та й справді — ну скільки тієї зими? Щоб псувати собі настрій через відсутність води в крані. Зате скільки радості від живого спілкування, сміху і відчуття, що громада — це не труби й вентилі, а люди.
Ось такі вони, наші новорічні дива —без феєрверків, але з криницею, відром і добрим словом. І, як кажуть у народі, вода з колодязя — холодна, зате душа від того тепліша.
Дивіться відео на ютуб-каналі газети “Ворскла” та підписуйтеся на нього
