Великописарівська публічна бібліотека витримала випробування і ковідним карантином, і повномасштабною війною. Незважаючи на постійні обстріли, завдяки сміливому командному духу та порозумінню з громадою й місцевою владою заклад вирушив у сміливе перезавантаження: сучасний ремонт, авторське ліплення, настінні розписи, нові стелажі й обладнання, багато ще чого, аби колишній «храм книг» перетворився на теплий простір для ідей, зустрічей та натхнення.
Та за крок до урочистого відкриття оновленої бібліотеки плани зруйнували російські агресори. У середині березня 2024-го авіабомби зруйнували Велику Писарівку.
ВІД ЗРУЙНОВАНИХ СТІН ДО ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ
Керівниця бібліотеки Олена Северин згадує, що заклад завжди був осередком культури — спочатку в районі, а потім у громаді, — і постійно удосконалював свою роботу.:
— Для відвідувачів вже під час повномасштабної війни створили можливість працювати за комп’ютерами, користуватися безкоштовним Wi-fi, відеозв’язком. На гостей закладу чекали різноманітні активності, майстер-класи, де вони могли б збиратися за спільними творчими інтересами. А головне — була надія, що в бібліотеці навіть під час війни буде зручно всім: і тим, хто прийде за книгою, і тим, хто зайде поспілкуватися за філіжанкою кави в колі однодумців.
— Коли будівля бібліотеки була знищена ворогами, — продовжує Олена Северин, – частина працівників вимушено евакуювалася. Хтось звільнився, дехто довго перебував у роздумах: як і де продовжити свою роботу? Ми ж з колегами, які залишилися, вирішили відродити заклад в евакуації — як би це не було важко і чого б це не вартувало. Землякам-переселенцям потрібно місце, куди вони можуть прийти і відчути себе, як вдома.
НА НОВОМУ МІСЦІ
У квітні-травні минулого року відновити роботу Великописарівської публічної бібліотеки вдалося на базі Охтирського молодіжного центру, де господарі закладу спочатку гостинно прийняли переселенців, а потім підписали меморандум про співпрацю.
— Частину свого нового фонду книг нам вдалося врятувати, — розповідає бібліотекарка відділу обслуговування Олена Рєзнік. — На новому місці спочатку були сумніви, чи взагалі прийдуть сюди відвідувачі. Але, на щастя, наші постійні читачі, знайшли рідну бібліотеку й після евакуації. Це, зокрема, переселенці, які наразі проживають в Охтирці. Поступово їх ставало дедалі більше. Потім почали заходити й місцеві жителі.
— Для мене ця бібліотека — як ковток свіжого повітря, — каже поет і переселенець Олександр Руденко. — У новому місті важко знайти своє місце, а тут я відчуваю себе серед своїх. Можна спокійно почитати, поговорити, щось записати. Тут не тисне тиша, а навпаки — допомагає зібрати думки. Іноді просто приходжу посидіти — і стає трохи легше. Радію, що бібліотека знову оживає, бо людям зараз дуже потрібні такі рідні куточки, де можна відпочити душею.
«БІБЛІОТЕКА — МІЙ ДРУГИЙ ДІМ»
11-річна Даша Северин щодня приходить до бібліотеки за новими знаннями з різноманітних майстер-класів, що проводять бібліотекарі.
— Тут працює моя мама, тож, коли ми евакуювалися до Охтирки, вона стала брати мене з собою. Спочатку я виходила на навчання онлайн, а потім безпосередньо у бібліотеці почала зустрічатися у колі друзів за якимось заняттям. Сюди приходять не лише мої друзі-переселенці, а також місцеві діти, з якими я потоваришувала. Ми вчимося плести, робити різні поробки, створювати малюнки, можемо поспівати чи переглянути мультики. Бібліотека стала для мене другим домом.
Колектив бібліотеки активно співпрацює з Гетьманським національним природним парком, провідний фахівець з рекреації відділу еколого-освітньої роботи та рекреації якого Вікторія Лещенко розповідає:
— Сюди мене запрошують проводити екологічні заняття для дітей-переселенців. І ми разом із задоволенням віртуально вирушаємо у цікавий тваринний і рослинний світ, а також вчимося малювати природу, створювати поробки тощо. І головне – діти приходять без всякого примусу. Їм просто цікаво спілкуватися та навчатися новому.
ЯК НАВЧАННЯ ДОПОМАГАЄ ЗАЛИШАТИСЯ СУЧАСНИМИ
Постійне навчання й самовдосконалення дозволяють працівникам бібліотеки бути не просто хранителями книг, а й активними учасниками соціального життя громади.
— Сюди я часто звертаюся по чергову книгу, — розповідає постійна читачка, педагогиня за освітою, а нині пенсіонерка Людмила Григор’єва. — Завжди любила читати, читаю і зараз, незважаючи на поганий зір. У такий складний час це допомагає мені заспокоїтися. Наразі я переселенка, проживаю в Охтирському районі, але до нашої бібліотеки приїжджаю, як до себе додому, бо знаю, що тут завжди запропонують щось цікаве, а ще обов’язково тут збираються ті, кого життя через війну закинуло далеко від рідних домівок. Тож можу зустріти когось із знайомих із рідного селища, згадати разом про когось або дізнатися новини.
ТУРБОТА ПРО ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ
— Ми співпрацюємо з Товариством Червоного Хреста, а нещодавно почали відвідувати Охтирський інтернат для людей похилого віку, де нині проживають і жителі нашої громади. Намагаємося підтримати кожного, хто потребує доброго слова, тепла та турботи, — розповідає Олена Северин. — Земляки раді нас бачити. Щоб скрасити їхнє нелегке життя під час війни, що розкидала їх по різних куточках, привозимо книги на різні смаки. До речі, за бажанням, читачі можуть їх замовити поштою, ми надаємо й таку послугу. І ще важливо: ми не лише привозимо пенсіонерам книги, а й ще такі жадані для них «привіти» з рідного краю: розповідаємо місцеві новини, повідомляємо про долі їхніх знайомих, друзів. Крім того бібліотекарі взяли на себе важливу відповідальну функцію, таку як оформлення пенсіонерам міжнародної фінансової допомоги через застосунок «Дія», адже багато з них із різних причин самотужки цього зробити не можуть.
АКТИВНІСТЬ — ЦЕ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Наразі у Великописарівській публічній бібліотеці реалізується комплекс інтерактивних заходів «Майстерня дитячих талантів» за підтримки Сумської обласної державної адміністрації в межах обласного календарного плану молодіжної політики на 2025 рік. За результатами конкурсного відбору заклад став переможцем і отримав фінансування в розмірі 35 000 гривень.
Цей проєкт створено для дітей і молоді — внутрішньо переміщених осіб — аби сприяти їхній соціальній адаптації, психологічному відновленню, розвитку талантів та емоційному благополуччю. Майстер-класи триватимуть до середини вересня. Уже перші заняття — з паперопластики «3D-фрукти», «Глиняні фігурки», «Створення браслетів із бісеру» — зібрали чимало учасників. Власним виробам раділи не лише діти, а й їхні батьки. Попереду — серія майстер-класів із кристалами, вітражний розпис скла, розпис на екосумках та багато іншого.
НОВІ ГОРИЗОНТИ ЗНАНЬ
— Ми постійно працюємо над поповненням нашого книжкового фонду, стукаємо в кожні двері, бо віримо: хтось обов’язково відчинить, — розповідає Олена Северин. — Ось і нещодавно звернулися з листами до видавництв і письменників із проханням допомогти нам із літературою. І нас чують, нас розуміють. Щиро дякуємо за відгук видавництвам BookChef, «Наш Формат», PROBOOKS, а також письменникам Ірен Роздобудько, Андрію Кокотюсі, Світлані Талан за цінні подарунки для наших читачів.
Бібліотечний фонд поповнився новими сучасними книгами українських і зарубіжних авторів за рахунок бюджету Великописарівської селищної ради.
ВІДНОВЛЕННЯ БІБЛІОТЕКИ — ВІДНОВЛЕННЯ ДУХУ
— Я добре пам’ятаю колишню Великописарівську бібліотеку — затишну, з особливою атмосферою. Бував у ній раніше, в самій Великій Писарівці, — говорить киянин Іван Лозовий, громадський діяч, меценат і волонтер. — Для мене бібліотека — це не просто стіни й книжкові полиці. Відновлення таких закладів — це більше, ніж просто будівництво. Це боротьба за українську свідомість, це відновлення нашої ідентичності, яку ворог намагається знищити. І я з великою повагою ставлюся до того, як це розуміють і втілюють бібліотекарі Великописарівщини. Вони не просто повертають людям доступ до книг — вони об’єднують громаду навколо важливих тем, проводять виставки, зустрічі з волонтерами, митцями, воїнами, які боронять Україну. Це теж фронт — культурний, освітній, духовний. І те, що він тримається, — надзвичайно важливо для нашої спільної перемоги.
Попри війну, втрати, евакуацію й зруйноване приміщення, публічна бібліотека Великописарівської селищної ради продовжує працювати, згуртовуючи людей, підтримуючи одне одного в очікуванні жаданої перемоги.
Олена ТЯГЛЕНКО
ДОВІДКОВО
За час війни в Україні зруйновано щонайменше 131 публічну бібліотеку, а ще 746 потребують ремонту. Загалом, зафіксовано втрати понад 1.5 мільйона видань з бібліотечних фондів, повідомляє Укрінформ.
За іншими даними, кількість зруйнованих бібліотек сягає 220, а пошкоджених – близько 400. Втрати бібліотечного фонду оцінюються у понад 187 мільйонів примірників. Деякі джерела стверджують, що загалом було знищено або пошкоджено майже тисячу бібліотек. Зокрема, в Маріуполі окупанти спалили всі книги з бібліотеки Храму Св. Петра Могили.
