Кондуктор тролейбусу відмовила 14- річному пасажиру в безкоштовному проїзді через дизайн шкільного документа
До салону транспортного засобу підліток увійшов разом з мамою та молодшим братом. Коли дійшла черга сплачувати за проїзд, Іван простягнув кондуктору учнівський квиток, який спеціально для цього видала школа на початку нового навчального року. Але працівниця КП «Електроавтотранс» почала вертіти документ в руках, прискіпуючись до його вигляду: мовляв, печатка має стояти не на фотографії, а на окремому листку, і взагалі, квиток має бути в формі книжечки, а не одного папірця.
Мама хлопця сказала, що якщо саме такий учнівський квиток видали дитині в школі, значить, саме таким є їх формат, шаблон і стандарт. Адже навряд чи для Івана хтось би спеціально розробляв дизайн проїзного! До того ж, квиток дев’ятикласника – під номером 5, а значить, четверо дітей вже ним успішно користуються. На що співрозмовниця відповіла, що все одно не може вважати цей квиток дійсним, бо він зроблений не книжечкою.
Прокоментувати цю ситуацію ми попросили прес-секретаря вищевказаного комунального транспортного підприємства Ірину Крячко. Вона чітко і ясно відповіла: «Квиток може бути будь-якого зразка, що прийнято школою». Тобто, кондуктор в даному інциденті виявилася не правою.
За словами пані Ірини, єдиною причиною, що унеможливлює безкоштовний проїзд школярів, є учнівський квиток, виданий не Сумською школою. Тобто, безоплатний пільговий проїзд за умови наявності учнівського квитка розрахований виключно на учнів м. Суми.
Таке рішення приймалося депутатами Сумської міської ради і діє тільки на території м. Суми і тільки для сумських шкіл. Також пільгове користування комунальним транспортом обласного центру не передбачено для учнів-ВПО та загалом внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
— І це не забаганки підприємства, — каже Ірина Крячко. — Уся діяльність регламентується рішеннями, що затверджуються депутатським корпусом Сумської міської ради або виконавчим комітетом Сумської міської ради.
Як з’ясувалося, дана проблема стоїть у Сумах гостро. Не так давно до журналістки “Ворскли” звернувся Дмитро Майданюк, який є адміністратором групи «Переселенці в Сумах». Чоловік надав нам скріншоти коментарів внутрішньо переміщених осіб, які висловлювали свої обурення щодо їх дискримінації за географічним принципом.
Ситуація дійсно неоднозначна, враховуючи те, що за останні місяці відбувається евакуація прикордоння Сумщини (і не лише з 5 км зони) до обласного центру. Внутрішньо переміщені особи орендують житло у корінних сум’ян, сплачуючи чималі гроші (ціни на квартири, будинки та кімнати у гуртожитках за літо підстрибнули вдвічі або втричі). Якщо в квітні винайняти трикімнатну квартиру в центрі міста реально було за 3 тисячі гривень плюс комунальні платежі, то станом на вересень цю цифру потрібно помножити на три. Агенства нерухомості та власники житла, користуючись безвихіддю людей, які тікають з – під обстрілів з прикордонних районів, правлять за однокімнатну квартиру по 4 плюс платежі, а за трикімнатну – до десяти тисяч без комуналки.
ВПО, як правило, працюють віддалено на своїх робочих місцях. Тобто, заробляють гроші десь там, а витрачають тут, здійснюючи товарообіг у всіх сферах життя: купують продукти та товари, сплачують медичні, соціальні, освітні та комунальні послуги, підтримують бізнес сум’ян (ходять у кіно, кафе, водять дітей на приватні гуртки та секції).
До речі, освітня та розважальна галузь зараз найбільш витребувана для ВПО, адже в 20- кілометровій зоні навчання виключно онлайн, і за минулий навчальний рік на прикордонні відмічається багато так званих освітніх втрат, тобто, – дітей, які взагалі не навчались або мають величезні прогалини в знаннях. Родини, які через війну вимушені були покинути свої домівки і переїхати до Сум, активно надолужують втрачене, залучаючи для цього репетиторів та різних приватних спеціалістів. Те ж саме відбувається і з розвагами для дітлахів. Хлопчики та дівчатка – справжні діти підземелля, півтора року майже не виходили з підвалів. Наприклад, деякі мешканці Великописарівської громади евакуювалися з-під обстрілів до обласного центру.
Всі кошти, звісно ж, акумулюються в Сумах. Тому якось дуже дивно, що на пільговиків зі статусом ВПО не розповсюджується безкоштовний проїзд.
— Виходить, що дітей просто розділили на своїх та чужих, — каже Дмитро Майданюк. — Чим відрізняється дитина, яка живе в Сумах і навчається в Сумській школі, від тієї, яка живе в Сумах і навчається дистанційно в школі прикордоння?
Пан Дмитро виступив ініціатором письмового звернення до міського голови Олександра Лисенка, в якому описується транспортна проблема ВПО. На момент підготовки матеріалу воно поки що залишається без відповіді.
А тут ще й мера підозрюють у хабарі, то ж чи до якогось там учнівського квитка у міській раді?!
Оксана Ковальова
