Директор Ямненського загальноосвітнього закладу середньої освіти Іван Воронко розповів читачам «Ворскли» про те, як живе ліцей сьогодні.
— Іване Миколайовичу, на яку кількість учнів розрахований навчальний заклад та скільки реально в ньому навчається?
— Триповерхове приміщення будувалося з того розрахунку, що в ньому навчатиметься 460 дітей. Все зроблено з максимальною зручністю для учнів: на першому поверсі розташована їдальня та класи молодшої ланки. На другому і третьому – класні кімнати для середніх та старших школярів. Був навіть басейн.
Умови для навчання – чудові. Сучасне обладнання, класи НУШ (нової української школи) зі стандартним сучасним набором – мультимедійною дошкою, ресурсною кімнатою та кабінетом психолога.
До речі, про посаду психолога хочу сказати окремо: це дуже потрібний фахівець у навчальному закладі. Адже психолог – це той індикатор, який регулює психічний стан дітей. Зараз без психолога взагалі не обійтися!
Хоч працює він онлайн і спілкується з учнями по телефону, але ми бачимо по діткам, що робота результативна і потрібна.
Що ж стосовно наповнюваності закладів, то наразі в Ямненському ліцеї навчається 75 учнів. Плюс у нашій Вільнянській філії – 37, і в Тарасівській ще 24.
Тобто, всіх разом виходить 136. Всі вони виїхали за територію Великописарівської громади, але знаходяться в межах Охтирського району.
Чи спостерігається вибуття та прибуття дітей? Так. Наприклад, до нас на навчання повернулися троє учнів з багатодітної родини (7, 8 і 9 клас), які виїхали до іншого району.
А ще повертаються старшокласники, які після закінчення 9 класу збиралися вступати до професійно-технічних училищ або коледжів, але потім у них плани щодо освіти змінилися і вони пішли до 10 класу, щоб вступити потім до вищих навчальних закладів.
Що стосується колективу, то разом з філіями у нас працює 41 педагог, 3 бухгалтери, 4 одиниці технічного персоналу в Тарасівці, 5 – у Вільному і 12 – у Ямному.
Основна частина колективу залишилася жити й працювати у громаді. Один педагог евакуювалася до Полтавщини, ще одна – за кордон. Але вони не звільнялися і не знайшли роботу на новому місці: працюють у нас. Навчання ж відбувається у дистанційному форматі, вчителі працюють з дому, тому все добре.
Кадрового голоду ми не відчуваємо, ліцей та філії повністю укомплектовані. Усі педагоги та учні забезпечені гаджетами для дистанційної роботи та навчання.
— Вважається, що дистанційне навчання значно програє очному в плані рівня отриманих дітьми знань та освітніх втрат. Яка Ваша особиста думка з цього приводу?
— За всіх не скажу, але в Ямненському ліцеї та Вільнянській і Тарасівській філіях я впевнений: навчальний процес у нас відбувається на належному рівні. Ми не женемося за оцінками. Нам головне – дати учням знання. У нас немає ані освітніх втрат, ані прогалин: вчителі добросовісно викладають свої предмети, а діти старанно оволодівають шкільною програмою.
Головний показник засвоєння знань з предмету – це НМТ (національні мультимедійні тести). У нас всі виставлені оцінки повністю відповідають результатам тестів. До того ж, у нас немає дітей, які сидять самі вдома за дистанційкою. В основному батьки наших учнів – безробітні, тому мають можливість займатися власними синами й доньками.
Учні здебільшого евакуйовані до Охтирки та району. А щоб отримувати виплати згідно статусу внутрішньо переміщеної особи, мами з татами мають бути офіційно працевлаштованими. А де вони ту роботу знайдуть? Тому на допомогу приходить інший варіант: оформити офіційний статус із догляду за дитиною, яка перебуває на дистанційному навчанні. Це зараз виручає багато сімей і дає можливість отримати додаткову копійчину до родинного бюджету.
До того ж, зараз повітряні тривоги лунають часто, і діти змушені бігати раз по раз по укриттях. Бувало, 9 – 12 годин учні проводять у підвалах. Звісно ж, вони багато втрачають у плані освіти. А при онлайні дітям спокійніше, бо ніхто нікуди не біжить, всі сидять вдома з батьками. А ті вже вирішують, де та як ховатися.
— Посада директора школи завжди була відповідальною. А під час війни в очільника закладу прифронтової території робота значно ускладнилася. Поділіться власними секретами, завдяки яким Вам вдається зберегти учасників освітнього процесу в купі, щоб ні колеги, ні учні не залишалися у Ямненському ліцеї?
— Я завжди готовий до спілкування, завжди беру слухавку від усіх! Цілодобово! І це – моє правило номер один і мій життєвий принцип. Адже якщо людина телефоную пізньої години – значить, їй це потрібно. І я не можу відбитися чи не відповісти. Бо це не по – людськи по відношенню до колег, батьків чи учнів.
Найчастіше за все мене турбують мами з татами з приводу довідок-підтверджень, що їхні діти навчаються в нашому закладі онлайн. Це для тих виплат ВПО, про які я згадував вище.
За рік я виписав таких довідок приблизно 500 штук. А з початку цього року – вже майже 200.
— Ямненський ліцей, який Ви очолюєте, регулярно обстрілюється ворогом. В якому стані він зараз і як він підтримується?
— Кожний навчальний заклад – Ямненській, Вільнянській та Тарасівський, утримується в належному стані. Працівники їх обкошують, приводять до ладу після обстрілів, фарбують. Навіть дерева всі стоять побілені! Головне – закрити дірки та отвори, які утворюються внаслідок обстрілів, та вберегти приміщення від опадів, щоб дощ та сніг не налетіли всередину і нанесли ще більшої шкоди. Із усім цим ми справляємося.
— А як взимку? Чи опалюєте будівлі?
— Ми пережили складний опалювальний сезон. Ямненський ліцей тимчасово не опалюється, бо він розбитий і система опалення вийшла з ладу. А от у Тарасівці та Вільному ситуація краща, тому беремо кочегарів на зимовий період. В ідеалі – 3 людини на сезон, які працюють у 3 зміни. У нас є досвідчені кочегари, одні й ті самі, працюють вже років 10. Тому нових не набираємо, обходимося власними кадрами. Кочегари свою роботу знають: дрова горять, а вони – поруч сидять.
— Нелегкий період позаду, навчальний рік добіг до завершення, про що і сповістив останній дзвоник. Свято також відбувалося в дистанційному форматі?
— Звісно ж! Навчальні заклади відзняли відео з виступами учасників освітнього процесу, яке виклали на сторінці Ямненського ліцею. потім подивилися діти, батьки та педагоги. У нинішніх умовах свято – тільки таке! Ну а вже випускний проведемо в Охтирці. Сьогодні якраз домовилися з Чернеччинським будинком культури про це. Ми вже не вперше користуємся їхніми послугами, дуже подобається. Керівник відділу культури Чернеччинської громади Олександр Білоус завжди все організовує на найвищому рівні, за що йому – велика подяка!
— Скільки цього року випускників Ямненського ліцею? Ким мріють стати хлопці та дівчата, які закінчують школу під час війни?
— Усього випускається 20 дітей: 11 – після 11 класу в Ямному, і 9 – після 9 класу в Вільному. Куди вступатимуть? Валерія Хоруженко планує на юриста, Олег Шевцов – хоче здобути аграрну спеціальність, адже змалку допомагає батьку-аграрію. Сімейна династія. Решта дітей свої плани на майбутнє на широкий загал не озвучують, і це їх право.
— Що цьогоріч бажають випускникам класні керівники, які вклали в своїх учнів свої душі і вони вже їм як рідні?
— Класний керівник у Ямненських випускників – Володимир Миколайович Мовчан. Він вчитель фізики та інформатики. Його урочиста промова звучала так: «Цьогоріч останній дзвоник лунає по – особливому: дистанційно, через екрани моніторів. Хоч ми і не змогли зібратися в рідній школі, але емоції та теплі слова не втратили своєї щирості.
Як класний керівник, відчуваю гордість за вас – дорослих, сильних, готових до нового етапу життя. Ви – покоління, що вміє долати виклики, зберігаючи доброту й жагу до знань.
Нехай останній шкільний дзвоник стане символом вашої готовності йти вперед, попри будь – які обставини. Успіхів вам, мої дорогі випускники!».
— Іване Миколайовичу, а чого бажаєте своїм випускникам Ви, як директор?
— Взагалі, я з сумом прощаюся з цими дітьми, які перегортають сторінку свого шкільного життя і йдуть у доросле. Бажаю їм, щоб школа залишила для них лише приємні спогади. А вони щоб ніколи не забували своїх педагогів, які їх навчали, підтримували, знаходили в них таланти, розвивали їх як особистості. Ну і звісно ж, щоб дякували власним батькам, які виховують з них достойних людей.
Ну а найголовнішим подарунком для педагогічного колективу будуть досягнення наших учнів. Тож нехай отримані в школі знання будуть тим багажем, що допоможе дітям досягти успіху!
— Чи підростає зміна майбутніх першокласників? Є малюки, які невдовзі поповнять ряди ваших школярів?
— Так, у Ямненському дитсадку «Сонечко» приблизно 30 вихованців. Це при тому, що в селі зараз взагалі приблизно 400 мешканців проживає. Дошкільна освіта відбувається дистанційно, тому малеча «відвідує» дитячий садок через монітор гаджету. Це сумно, але такі, на жаль, нинішні реалії.
Ще 7 діточок є в Вільному. Тож, буде кому йти найближчими роками до першого класу.
— Що ви як керівник опорного закладу освіти хочете сказати нашим читачам?
— Великописарівську громаду потрібно підтримувати! А діти – це основа громади. Люблю, коли діти офлайн, а не через екран! Коли в школі є діти, коли галасно, гамірно, дзвенять дитячі голоси. Оце і є справжня школа! Але, впевнений, що скоро настане перемога і ми всі повернемося до своїх навчальних закладів – разом з учнями, педагогами та всіма працівниками!
Ямненський ліцей запрошує на дистанційне навчання дітей з усіх куточків світу. У нас професійний колектив, дружня учнівська спільнота. Ласкаво просимо!
Оксана Ковальова
